Коли прийшов рахунок, я ледь не впала. Подруга свекрухи поїла стільки, що рахунок за її страви перевищив суму, яку я витратила на всіх інших гостей разом! А подарувала ці іноземна гості мені лише букет квітів, щоб ви розуміли
Коли прийшов рахунок, я ледь не впала. Подруга свекрухи поїла стільки, що рахунок за її страви перевищив суму, яку я витратила на всіх інших гостей разом! А подарувала
Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася! Чи мовчати – рот на замок до віку, чи навпаки все всім розповісти, але що тоді буде – уявити не можу. А у них же уже двійко діток-погодок, наших онучат! 3 і 4 рочки. І гарні ж діти. Сваха була вдовою, коли ми познайомилися, чоловік її полинув на небо молодим, у 36 років. Я ростила дочку сама. І ось сиділи у свахи, і вона показала мені молодого свого чоловіка на світлині. Мені стало зле
Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася! Чи мовчати – рот на
Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері. За ним зайшла і свекруха. Неля Василівна невинно посміхнулася і глянула в сторону пічки, де вона залишала “сюрприз”, з яким я тільки-тільки справилася. – Що ж ти нам смачненького приготувала? В тебе великий досвід. Наш син в тебе другий чоловік, то ж ти в куховарстві, мабуть, ас. Я знітилася, бо нічого не приготувала, але не тому, що не вмію, чи не хотіла ґаздувати на чужій кухні, а тому що коли прокинулась зранку і зайшла на кухню, побачила алюмінієвий таз, в якому моя бабуся колись милася. Він був “з горою” і накритий кухонним рушничком
– Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері і поставивши біля порогу клітчасту сумку. За ним зайшла і мама Андрія. Неля Василівна невинно посміхнулася і
Прийшовши додому від Анни, я помітив, що речей дружини немає. Усе, що було частиною нашого спільного життя, раптом перестало існувати. Єдине, що зробила Катя, так це залишила на журнальному столику лист. Тремтячими руками я відкрив конверт і розплакався. Катя написала мені про свій стан, про те, як почувалася весь цей час. Вона знала про мої походеньки і розуміла, що у нашого шлюбу немає майбутнього. – Я не хочу боротися за те, чого більше не існує, – написала вона, і її слова зачепили мене десь дуже глибоко в душі
Я втік від дружини, щоб бути поруч зі своїм першим коханням. Тепер я в розпачі, бо в кінцевому результаті я залишився ні з чим. Наш щасливий шлюб з
І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка, будинок був куплений, як ми з Олегом мріяли, але вже в його новій сім’ї. Досі я тільки чую історії, бачу серед знайомих, як чоловіки дарують подарунки своїм жінкам, фінансово жінки можуть покластися на своїх чоловіків. І найцікавіше, що коли я лише знайомлюся з чоловіком тим чи іншим – він спочатку турбується про мене, платить у ресторані за мене, робить якісь приємні сюрпризи, купує мені додому щось потрібне. В другому шлюбі чоловік і свекри казали мені, що чоловіку самому важко заробити на всіх на їжу і одяг, тому, мовляв, йди, працюй, раз у тебе грошей немає. І я працювала. Народилася дитина, а в підсумку все майно записано на чоловіка, а він навіть і не думав фінансово підтримувати свою сім’ю. Зараз у мене поруч дуже хороший чоловік, менший за мене навіть, але він усіляко намагається перекласти на мене всі витрати, коли я поруч. То в нього гаманець раптом удома залишився, а ми їдемо далеко, то готівкою не може розплатитися, бо забув зняти
І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка, будинок був куплений, як ми з Олегом мріяли, але вже в його новій сім’ї.
Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не склалося, кожен пішов своєю стежкою: родини, діти. І ось ми разом. Але ж де воно, наше щастя? Озираюся назад. Богдана я знала з раннього дитинства. Ми жили в одному будинку, і наші батьки дружили, ходили одне до одних в гості
Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не
Максим був щедрий, розумний, привабливий і неймовірно заможний. Я не знала відмови у жодній забаганці, облітала з ним, сама чи з синочком пів світу, на яких лише курортах не була. З Максимом ми зараз розлучені. Але я не тримаю на нього образи. Він подарував мені найкращого синочка у світі. Залишив нам квартиру, автомобіль, аліменти і обіцянку завжди допомагати. Крім того, він кожні 2 тижні скидає приємну суму мені на картку, просто так. Після суду він так мені і сказав, що чудово розуміє, що зобов’язаний допомагати не тільки дитині, а і її матері, тобто мені. Я не стала, як радила мені мама, вимагати на суді, щоб нам з дитиною віддали половину майна чоловіка. Це просто нечесно. Я дозволяю Максиму брати малого до себе чи приходити до нас і проводити з ним час у мене вдома. Однак знову – мама! Через кілька днів, коли Максим прийшов погратися з Богданчиком, я дізналася, що моя мама йому дзвонила і просила про зустріч. І він дав мамі 30 тисяч гривень, сказав, що повертати не треба
Мій колишній чоловік Максим був щедрий, розумний, привабливий і неймовірно заможний. Я не знала відмови у жодній забаганці, облітала з ним, сама чи з синочком пів світу, на
Вчора до нас на вечерю прийшла бабуся чоловіка, яка живе в нашому ж місті, але в приватному секторі. Галині Іванівні 76 років, але вона ще хоч куди! Пиріжків, налисників принесла, запашних і смачнючих. Я щиро кажу – завжди рада її бачити, до неї ми також часто заїжджаємо, щось привозимо. Але вчора бабуся чоловіка трохи вчудила і перегнула, як на мене, посудіть самі. Я після вечері прибирала посуд і взяла віника підмести легенько – так вона у мене віника прямо з рук вихопила! А далі мені влаштували розбір польотів і цілу лекцію довелося вислухати!
Вчора до нас на вечерю прийшла бабуся чоловіка, яка живе в нашому ж місті, але в приватному секторі. Галині Іванівні 76 років, але вона ще хоч куди! Пиріжків,
Мама все зробила для того, щоб на її день народження я не приїхала, бо люди ж в селі побачать, що я при надії третьою дитинкою. Просто їй не раз витикали молодшим зятем, бо той ще задовго до 24 лютого поїхав на заробітки в Німеччину і мало того не повернувся, ще й сім’ю туди забрав. А тут ще й старший зять вирішив себе “захистити”. Тільки ніхто з сільських пліткарок насправді не знає всієї правди. Тільки мама цього розуміти не хоче. Їй важливо: “що люди скажуть”
Мама все зробила для того, щоб на її день народження я не приїхала, бо люди ж в селі побачать, що я при надії третьою дитинкою. Просто їй не
Так, нехай я погана, але я категорично проти забирати до нас свекруху, яка втратила житло! До дочки в Америку її, в будинок старості – куди завгодно, але на мої голову і плечі. Свекруха давно вже вийшла на пенсію, але ще й «нагострила лижі» залізти мені на шию. І мені така картина абсолютно не влаштовує. Я пам’ятаю той день, вона приїхала вся радісна, захекана-закохана. Ми поставили чай, поки вона все нахвалювала свого нового кавалера. Він був молодший за свекруху на 2 роки, колишній спортсмен, високий, міцний, «як дубок». «Дубок», звичайно ж, миттю у неї прописався
Так, нехай я погана, але я категорично проти забирати до нас свекруху, яка втратила житло! До дочки в Америку її, в будинок старості – куди завгодно, але на