20 років я пропрацювала у Греції, уявляєте? Офіціантка, продавець, доглядальниця стареньких – ким я тільки не була. Це все, щоб мої діти в Україні мами все, що треба й хочуть. Почала здавати, організм не залізний.
І ось кілька тижнів тому я приїхала додому відпочити та підлікуватись, але моїм донькам не сподобалося, що я не привезла грошей для них, таке влаштували.
Знаєте, коли працюєш за кордоном, ти ніби не володієш своїм розумом та душею. Я серйозно, без перебільшень. Монотонна робота, нікого рідного навколо, лише незнайомці, які говорять чужою мовою.
Доводиться іноді вести довгі внутрішні монологи, або навіть діалоги. Абстрагуватися і думати про щось інше, немов ти не тут, а в якомусь іншому місці.
Потім, звісно, звикаєш. Але до кінця перемогти в собі відчуття безмірної нудьги особисто у мене так і не вийшло. Не думаю, що моє емоційне здоров’я не постраждало. Але я все ж тримаюся. А ось через стояння на ногах весь день поперек просто кричить. Та й із зубами теж не все гаразд. Але це вже, мабуть, вік.
Через проблеми зі спиною та зубами я і вирішила надовго приїхати додому. Підлікуватися, а заразом і побути з рідними. Чоловік, на жаль, залишив нас кілька років тому. Натомість у нас залишилося троє дітей, син та дві дочки.
Так вийшло, що дочкам я вже дала те, що хотіла: виростила, вивчила і купила кожній по квартирі на весілля, А ось син Даня залишився у мене без «приданого».
От я й подумала, що треба було б і йому квартиру придбати. Але для цього потрібен час, багато роботи зробити. Та й він уже одружений, куди поспішати? Тож невеликий відпочинок піде мені лише на користь і додасть сил.
Крім того, наші лікарні та західні, звичайно, відрізняються за якістю, суперечки немає. Але ціни там також відповідні. Якщо зробити це у нас – економія колосальна.
Приїхала, роздала гостинці, кілька днів просто відпочивала, не хотілося навіть йти кудись гуляти. Часу повно, тож поспішати нікуди. Син мене зустрів на вокзалі, відвіз додому, поділився новинами. Невістка наготувала багато всього смачного. Просто рай. Ось я й особливо нікуди не поспішала.
А мої доньки приїхали тільки на другий день. Справи у них. І як приїхали, одразу почали натякати мені на те, що гостинці – це одне діло. Але ж я привезла, крім них, ще щось? Мені не хотілося їх розчаровувати, але ні.
Жодних телефонів з-за кордону чи іншої техніки цього разу. Мені просто потрібен відпочинок та лікування, дати собі можливість відновитися. На їхніх обличчях легко можна було прочитати нотки обурення і розчарування.
Тож увечері, коли Данило приїжджав із роботи, я спілкувалася лише з ним. Ну і ще з невісткою Ксюшею. І ось що я хочу сказати: теплою розмову робить не саме місце, а співрозмовники.
Син і невістка мені нічого не були винні. Вони самі працювали і не заглядали мені до рота, як доньки. Тож взаємини у нас чудові. Я дізналася, де краще підлікуватися, син вкотре попросив мене більше не їхати за кордон.
Якось все було по-справжньому, розумієте? Останні кілька тижнів я лікувалася і обмірковувала ситуацію, що склалася. До мене в лікарню приходила тільки невістка та приносила домашню їжу.
Доньки відмовили, сказали, що мають багато справ удома, а купити щось готове я й сама можу. Ось так, немає подарунків – немає і спілкування.
І ось які я зробила собі висновки. Поки я вдома, просто відпочиватиму і насолоджуватися природою. У нашому місті, на жаль, не так багато місць, куди можна сходити відпочити. Як і роботи немає.
Тому я, власне, і працюю понад 20 років за кордоном. Тож мої діти зможуть займатися своїми справами, я їх турбувати не буду.
Син, як я вже казала, відмовився від квартири, хоче, щоб я нікуди не виїжджала. Але допомогти йому треба, бо нечесно вийде. Напевно, дізнаюся, скільки буде коштувати привезти до нас нормальну іномарку та подарувати її синові та невістці. І прохання його виконаю, і для себе залишусь людиною, яка має совість.
А ось мої дочки – це, звичайно, інше питання. Я сама знаю, що батько ставився до них як до принцес. Це із сина він хотів зробити спортсмена. Але тепер вони вже дорослі. А продовжують поводитися як дві примхливі пані.
Що це таке? Якщо вже потребуєте подарунків від матері в такому віці, то хоч би постарайтеся приготувати щось, зустріти гідно, тепло.
Ні, так діло не піде. Жодних більше їм подарунків або дорогих покупок. Нехай навчаються жити лише самостійно. Наступного разу приїду, склянку води подати не захочуть. Навіщо мені такі спадкоємиці? Я вирішила, що настав час відлучити дочок від кормушки. Жорстко? Можливо.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
