Скоро у мене день нapoдження, виповниться 25 років. Не хочеться навіть відзначати.
Все тому, що мати вбuлa мені в голову, що 25 це все, це вже не дівчина, а ціла жінка. Грубо кажучи, старість прийшла.
Краса твоя пішла на спад, ти тепер не дівка, ти вже жінка. Якщо хочу якесь «сміливе» пальто наприклад з леопардом, то відразу це тобі вже не за віком, треба щось більш спокійне.
Заміж вийшла з її подачі, хлопця любила, просто заміж в 18 не збиралася.
Але вона мені всю зозулю проїла, що співжиття i гулянки це позорище, давайте одружитеся ну і одружилися.
Коли днями я потроху почала в розмові з нею закидати вудки, що можливо я розлучуся з чоловіком, то вона відразу лекцію, мовляв тобі 25 ти потім нікого не знайдеш.
Читайте також: Подала на розлучення і тепер не можу змиритися з цією думкою
Краси не залишилося майже і з кожним днем буде тільки менше, як ти будеш жити одна, ти не знайдеш собі мужика.
Відчуваю себе старіючої, кожен день мені здається, що я старію все більше і більше, мені здається, що на мене більше ніхто ніколи не подивиться, тому що я взагалі ніхто, коротше ці думки набувають нав’язливий характер.
Мені дуже погано.
