25 травня. У нього завтра день народження. Вони домовилися зустрітися в кафе.
26 травня. Він не прийшов.
27 травня. Він приїхав вдень. Вона вийшла до нього. Він щось говорив, виправдовувався. Вона не чула.
Пройшло 2 місяці. Він жодного разу не приїхав.
Вона сиділа в кафе з подругою, пили вино. Подруга сказала: Ти знаєш, що він одружився?
Вона тихо запитала: Коли?
– 26 травня.
Вона покликала офіціанта і замовила горілки.
Осінь. За вікном дощ. Задзвонив телефон.
– Так. – Відповіла вона.
– Привіт. -Це був він. -Як твої справи? – Ледве чутно запитав він.
– Чудово. Чому ти не сказав, що одружився?
– Чому я мав був тобі це говорити?
– Навіщо тоді дзвониш?
– Сказати тобі, я радий що одружився на ній, а не на тобі.
Він поклав трубку.
Минуло 10 років.
Весна. Неділя. Ранок. З відкритого вікна доносився спів птахів. І легкий, свіжий вітерець обдував розніжену її.
Вона прокинулася від телефонного дзвінка.
– Так? – пошепки запитала вона.
– Привіт!
Вона впізнала його голос.
– Привіт, що хотів?
– Я зрозумів, що зробив помилку. Я хочу повернутися до тебе.
Вона мовчала.
– Скажи що-небудь, не мовчи.
– Я рада, що ти одружився тоді на ній, а не на мені.
Вона поклала трубку. Повернулась до свого щастя. Поклала голову йому на плече, вдихнула. Він ніжно поцілував її в лоб, запитав:
-Хто телефонував?
– Та так, помилилися номером…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
