fbpx

35. Назар мав майже все, що можна тільки побажати, але не було у нього тільки сім’ї. Ніхто не чекав у розкішній квартирі, не зустрічав ароматами смачної вечері. Згодом всі вони починали вимагати більшого, все більше і більше грошей, нічого не даючи взамін. І це його не влаштовувало

35. Назар мав майже все, що можна тільки побажати, але не було у нього тільки сім’ї. Ніхто не чекав у розкішній квартирі, не зустрічав ароматами смачної вечері.

Він працював у великій компанії і вже домігся хорошого зростання кар’єрними сходами, у Назара була своя квартира і машина.

«Можливо, це і заважає мені зустріти добру, вірну людину?» – думав іноді Назар.

Кілька разів він знайомився з дівчатами і навіть якийсь час жив у цивільному шлюбі, але згодом всі вони починали вимагати більшого, все більше і більше грошей, нічого не даючи взамін. І це його не влаштовувало.

Одного разу, коли Назар  повернувся додому під ранок після корпоративу на роботі, він зайшов у Фейсбук, гортав стрічку, блукав сторінками знайомих і натрапив випадково на сторінку давньої знайомої дитинства, Галини. Їхні бабусі жили в одному селі, і вони ще діми бігали разом заленими сільськими вулицями.

Доросла Галина здалася Назару чарівною жінкою, яка як раз була онлайн, він написав їй короткого листа і навіть не очікував відповіді, але вона відповіла…

Зав’язалося листування, і вони домовилися зустрітися наступного ж дня, оскільки виявилося, що Галина теж живе у Києві.

Наступного дня була субота, Назар  трохи зарані приїхав на місце зустрічі – в один зі своїх улюблених затишних ресторанчиків.

«Яка мила дівчина» – подумав він, побачивши Галину.

Після обіду вирішили трошки погуляти і поспілкуватися і майже відразу з’ясували, що працюють у суміжних фірмах.

«Як? – здивувався Назар, – Такого не може бути, а скільки ти часу там вже працюєш? – запитав він у Галини.

«Ось уже 5 років,» – відповіла вона.

«Ну чому ж ми з тобою жодного разу не перетиналися?»

Вони почали згадувати якісь загальні корпоративні вечірки і виявилося, що за збігом обставин, хтось із них не був присутній на одному, або іншому заході, і так їм і не вдавалося зустрітися. Зате вони добре пам’ятали дитинство, радісні безтурботні хвилини, вуличні ігри.

«Це була доля – нам з тобою зустрітися сама ось так,» – сказала Галина.

«Чому ж люди зараз все частіше знайомляться чи знаходяться саме так?» – запитав Назар.

«Та тому, що у Фейсбуці всі сміливі, обличчя не видно, фото виставляють свої найвдаліші, тому і сподобатися комусь легше… Ось я. наприклад, дуже не смілива у реальному житті, адже я розлучена, маю синочка. Кому я така потрібна, з дитиною? – сказала Галина.

“Мені, мені потрібна, дуже!” – дивлячись у сині очі дівчини відповів Назар.

Відтоді минуло три роки. Вони разом, Назар став справжнім татом для Галининого Тарасика, а Галя скоро народить їхню спільну дівчинку.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page