fbpx

4 роки тому я пообіцяла сину і його дівчині, що на весілля подарую їм машину. Але ж я тоді не увляла, що оце почнеться, і що вони саме у такий час вирішать побратися! Звичайно, я збирала горші, Денис про це знав. Але я їх – всі 300 тисяч гривень – перерахувала до копійки на ЗСУ. Не очікувала такого від нього

4 роки тому я пообіцяла сину Денису і його дівчині Уляні, що на весілля подарую їм машину. Але ж я тоді не увляла, що оце почнеться, і що вони саме у такий час вирішать побратися!

Звичайно, я збирала горші, Денис про це знав.

Коли мій єдиний син повідомив про одруження та підготовку до весілля, я зніяковіла. Ну яке весілля у такий час? Ну розписалися, та й по тому. Але свати наполягали на гулянні, сказали, що оплатять, а я, як і обіцяла, подурую молодятам авто.

Але ще у квітні я гроші – всі 300 тисяч гривень – перерахувала до копійки на ЗСУ! І вважаю. що зробила правильно. Син мій не служить, то хоч так маю допомогти рідній країні.

Але мій єдиний улюблений син явно не оцінив такого мого вчинку. Після нашої телефонної розмови з Денисом мені стало сумно і боляче і таке відчуття, що я винна перед ним.

Та ще й на весілля їм грошей подарували замало, усього 350 доларів, хоче гостей було 50 чоловік.

Я розумію, в чому вся суть. Уляні, його дружині, різко знадобився свій окремий автомобіль,хоч денис має машину ще від батька. І ніби я винна, що витратила таку велику суму на свів розсуд а не віддала їм. Хоча це ж мої важко зароблені за кілька років гроші, які я відкладала із зарплати, багато в чому відмовляючи собі.

А ось батько Дениса, з яким ми давно розлучені, розщедрився на квартиру для молодих, та ще й у центрі міста, у новому будинку.

Я ж вклалася у святкування молодих зовсім невеликою сумою, але взяла на себе майже всі організаційні роботи. Скрізь бігала, домовлялася, вирішувала, замовляла. Свати ж, як я казала, сплатили левову частку урочистості. Я на святі сказала, що зможе у майбутньому їм більше допомогти дітям.

Але стосунки з сином дуже зіпсувалися, бачимося тепер рідко.

Коли син дзвонив, то почав він з того, як я могла так з ним вчинити? Далі почав скаржитися, що ніяк не збере грошей на нову машину, а кредит брати не хоче. І що я спустила всі гроші в трубу, адже обіцяла їм подарувати на машину.

Висунув претензії, що приховала, не сказала одразу, що прийняла таке безглузде рішення, не запитала у нього, не порадилася. Та хіба б вони мене підтримали?

Зробила, мовляв, по-своєму, а рідному синові не допомогла. І чую, що каже він не своїми словами, ніби невістка Уляна йому це нашіптує. І так мені прикро стало. Хоч плач. Запропонувала йому свої останні збереження на сьогодні – 200 доларів, а він у образі кинув слухавку

Спілкуємося вже два місяці з сином холодно. Невістка з того часу жодного разу не зателефонувала. У гості вони до мене не заходять. А якщо в розмові з Денисом торкаємося теми машини, то тут я одразу чую на свою адресу шквал звинувачень. Свати теж ображаються на мене, невістка налаштувала.

І що подвійно прикро, машина їм не надто потрібна була раніше, самі ж на неї гроші не збирали. А щойно я їх витратила, як вважала за потрібне, машина їм одразу ж і знадобилася.

Що тепер робити, не знаю. Вже думаю, може, я справді вчинила недобре, егоїстично і зараз просто шукаю собі виправдання? Відчуття провини так і тисне на мене.

Якщо чесно, я очікувала, що син підтримає мене. Але гірко помилилася.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page