5 місяців тому родина сина переїхала у моє місто на Прикарпаття, орендували тут квартирку.
Я не полінувалась і сходила до нотаріуса, оформила заповіт. Не думайте, що поділила навпіл! Меншому сину майже все. А старший, хоч і втратив житло під Києвом, нехай подумає, чому з таким дівчиськом зв’язався.
Нічого в мене не заслужили ні він, ні вона! Ось у молодшого дружина чудова! А ця постійно мені і раніше свої зубки показувала! А зараз, ніж це робити, треба було 1000 разів подумати.
Скільки вони вже разом, я ніяк зрозуміти не можу, за що вона мене не злюбила. Ніколи слова їй поганого не промовила! Навпаки, завжди намагалася підтримати Юлю. Але вона завжди мені покаже, що у їхній сім’ї мені не раді. Я приїду на тиждень-два в гості, бувало, приготую щось їм, а вона пирхає, мовляв, не їмо ми таке. Як не їмо, син же любить? Скучив же за маминими стравами!
Та й загалом спілкування таке. Це ми не дивимося, це нам не цікаво, це ми не любимо. Ну, я не знаю, принцеса якась, чи що?
Ось у молодшого зовсім інше! І дякую Маринка скаже, і онуків із радістю залишить, котлети в мене навчилася готувати, тепер навіть краще виходять. Посмішка завжди і називає мамою мене. Дуже гарна дівчинка! Живуть вони зі мною в одному місті.
Ну а тепер і старший з родиною теж.
Тут вирішила старшу невістку Юлю задобрити. Думаю, може справді раніше зробила щось не так? Купила їй найкрасивішу сукню, яку знайшла, дорогу, між іншим, і подарувала. Вона прийняла неохоче.
Потім за кілька днів прийшла до них і бачу – на сміттєвому баку бовтається щось знайоме! Підходжу ближче, ба! Так це ж моя сукня дарована! Ось таке ставлення до мене, уявіть!
Тому молодшому все. А старший нехай подумає, де таку “цяцю” взяв! Навіть дивитися в її бік більше ні за що не стану!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.