fbpx

6 років тому лікарі повідомили мені невтішну новину. Все було настільки серйозно, що мені заборонили ходити на роботу і зайве навантажуватися. Все пройшло чудово, і фахівці запевнили мене, що тепер життя налагодиться. Наступного ранку після дня народження я поїхала на ринок за продуктами. – Шкода тебе, люба. Такою молодою вирушиш на небеса. До наступного ювілею не дотягнеш

6 років тому лікарі повідомили мені невтішну новину. Все було настільки серйозно, що мені заборонили ходити на роботу і зайве навантажуватися. Чоловікові довелося звалити матеріальне забезпечення сім’ї на плечі. А мені залишалося чекати на диво, бо без кардинального втручання тут було не обійтися.

Одного дня пролунав телефонний дзвінок. Мене були готові прийняти до Інституту серця. Все пройшло чудово, і фахівці запевнили мене, що тепер життя налагодиться. Щоправда, мені протипоказано хвилюватися.

Я не вірила у те, що сталося. Але все справді налагодилося. Жили ми з чоловіком душа у душу. Наші діти давно виросли та створили свої сім’ї. Бачилися ми з дітьми нечасто, хіба що у свята. На мій 45-річний ювілей донька втішила новиною: я стану бабусею.

У житті з’явився новий сенс, і я була дуже рада. Наступного ранку після дня народження я поїхала на ринок за продуктами. Між рядами навпроти мене йшла молода циганка.

Зізнаюся, мені одразу стало ніяково, бо колись у дитинстві я теж зустріла таку. Вона дивилася прямо мені в очі і ніби хотіла забрати мене від батьків. Тоді я дуже злякалася, але обійшлося.

А зараз я вже доросла людина, і боятися, звісно, ​​не варто. Але дитячі страхи миттєво нагадилися. Як виявилося, не дарма.

Циганка пройшла повз мене, схопила за руку і сказала:

– Шкода тебе, люба. Такою молодою вирушиш на небеса. До наступного ювілею не дотягнеш.

Мене пересмикнуло, а в очах потемніло. Кинула їй навздогін, щоб забиралася до біса. А сама ледве дійшла до найближчої крамнички, щоб перепочити.

Слова циганки не йшли з голови. Вона мала на увазі, що я не доживу до 50 років? Вдома я розповіла все чоловіку. Він дуже не хотів, щоб я переживала через якісь дурниці, і сам запропонував поїхати на огляд. На всякий випадок.

Після обстеження мені повідомили, що турбуватися поки нема про що, все гаразд. У моїй голові засіли слова «поки що». Тобто немає гарантії, що вже за півроку мені не стане гірше? Але ж у мене було стільки планів на життя, скоро народиться моя перша онука.

Раптом молода циганка сказала правду? навіщо вона взагалі мені про це сказала?

Я не знаю, як припинити про це думати. Знаю, що мені не можна хвилюватися але нічого не можу з собою вдіяти.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page