6 років тому ми з чоловіком побудували будинок і мої батьки переїхали жити до нас. Чому так сталося розповідати не стану, довга і зовсім інша історія.
Я спочатку була проти цієї ідеї, тому що знаю свою маму і мого чоловіка, але вони в один голос говорили, що вживуться. Але вже на 2-му році нашого спільного життя, почалися проблеми між моїм чоловіком і моєю мамою.
Мама у мене жінка з характером, все життя була главою нашої сім’ї, тому що батько людина досить м’яка, любив випити, та й зручно йому так було, нічого самому вирішувати не треба було. Одним словом мама й ставилась до батька, як до тряпки.
Перед переїздом до нас вона обіцяла ні в що не втручатися, але не тут то було. З першого дня почала лізти в кожну дірку. Мого Максима звичайно це все злить і дратує. І я його прекрасно розумію. Але і вигнати батьків з дому не можу, так як я дочка і люблю своїх батьків.
Коли ми з’їхались у нас не було дітей, і я думала, вже й е буде. Але тепер у нас двоє малюків, 3 роки і 9 місяців. Батьки звичайно ж дуже прив’язані до них, мені дуже з ними допомагають, через дітей я теж не уявляю тепер окремого проживання.
Мій батько не переживе цього. Він нас не бачив зі своєю випивкою, а тепер він відмінний дід і живе 24 години на добу онуками. Максим періодично влаштовує мені істерики з приводу батьків або пиляє мене поки я не вийду з себе
Сам же звик уже жити за моєю спиною та спиною батьків. Дітьми майже не займається, гуляти – це обов’язок діда. Я скоро виходжу на роботу на повну ставку, з дітьми знову будуть батьки. Молодшій Катрусі всього рік виповниться. Чоловік же навіть не замислюється над тим, хто за дітками доглядати буде, якщо я з 8 ранку до 7-8 вечора і 5 днів в тиждень буду працювати.
А працювати треба йти, тому що за будинок платити треба. А у чоловіка зарплата скажімо не достатньо велика, а на іншу він йти відмовляється, бо звик до колективу
Що порадите? Як примирити батьків з моїм чоловіком? Може хто-небудь був в подібній ситуації?
Я намагаюся, як можу, батьків прошу приймати чоловіка таким який він є і не лізти в наше життя, чоловіка прошу не звертати уваги на те що йому не подобається, правда вистачає цього на кілька тижнів і все починається заново.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?