fbpx

9 років тому я студенткою приїхала в Англію і познайомилася з  Олівером. Ми зустрічалися, і 7 років тому одружилися. Всі ці роки я працювала тут за фахом, а одночасно ми старалися народити дитинку. Вже майже втратили нідію, але сталося диво: зараз я при надії, і ми з чоловіком щасливі. Біда прийшла з дому моїх батьків, з Полтави. Мама дзвонить мені щодня, влаштовує цілі концерти

9 років тому я студенткою приїхала в Англію і познайомилася з  Олівером. Ми зустрічалися, і 7 років тому одружилися. Всі ці роки я працювала тут за фахом, а одночасно ми старалися народити дитинку. Вже майже втратили нідію, але сталося диво: зараз я при надії, і ми з чоловіком щасливі. Біда прийшла з дому моїх батьків, з Полтави.

Мій тато, не остання у місті людина, чиновник і бізнесмен, вирішив розлучитися з мамою. У нього є інша жінка, молодша і спритніша.  Батько уже подав на розлучення. Мама не зможе себе забезпечити, їй залишиться лише будинок, все інше батько не віддасть.

Мама тепер муситиме себе якось годувати, а працювати вона не вміє. ніколи за своє життя не працювала жодного дня. Їй 55 років – шукати роботу в такому віці, як вона сказала, “подруги засміють”. Мені незрозуміло, чим вона думала раніше, але це вже інша тема.

Ситуація така, що мама дзвонить мені щодня, влаштовує цілі концерти, каже, що я зобов’язана вплинути на батька, приїхати і розсудити їх, а не можу нікуди летіти, на шостому місяці. та і як я вплину на дорослого чоловіка.

Мало того, тепер уже з маминої подачі почали дзвонити її подруги і плакати мені, як мамі важко і погано, і я зобов’язана допомогти і втрутитися в їхні стосунки, зупинити батька і так далі.

Мій чоловік дуже злий на них, адже переживає за мене, він сам вже давно поговорив би з ними, але Олівер знає добре ні української, ні російської. Він і його мама намагаються мені допомога і заспокоїти, періодично запрошують піти кудись в ресторан або на спектакль, щоб відволіктися, свекруха покликала мене на 3 тижні відіспатися і заспокоїтися у неї, щоб у них в басейні поніжитися, мовляв вода заспокоює, сказала що я можу поїхати з подругою на стільки, на скільки захочу, і вона буде з нами і поводить нас по місту і по магазинам і спектаклям. Але мені ніяково – ми теж можемо здатися “понаїхавшими гостями” – навіщо це? Напевно, я поїду, але на 3-4 дні. Та й на роботі не відпустять на 3 тижні. Я працюю в суді.

Мама дзвонить щодня, і завжди з одне й те саме – вимоги приїхати і вплинути на тата. І з новими розповідями про те, що знову вчинив батько. Я повинна віддуватися за всіх і вбирати її сльози, крики, вислуховувати багато поганого про тата. Я звичайно не сперечаюся – він робить недобре, але, напевно, вже нічого не змінити. І все це я терплю в моєму становищі. Сьогодні мама подзвонила і повідомила, що вона їде до мене, що їй тато дав гроші на квитки і дорогу.

Я не уявляю, як все буде, коли вона приїде, як зреагує Олівер, який і так вже негативно до неї ставиться за те, що вони мене у такому стані не залишають у спокої і навантажують своїми стосунками. З іншого боку – це мама, її шкода, це рідна людина, і я не знаю, як їй допомогти. Що мені робити, як жити далі? Я хочу доносити дитину в спокої і тиші, я і так плачу ночами, і мені дуже неспокійно і неприємно від всієї цієї ситуації.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page