Батьки Ліди були люди не багаті, але дуже любили дочку і ніколи ні в чому їй не відмовляли. Та й Ліда росла гарною, доброю, турботливою, вихованою дівчинкою.
Школу вона закінчила із золотою медаллю, та й в університеті вона була відмінницею, гордістю своїх батьків.
Але все змінилося в їхньому житті в один момент. Якось Ліда поверталася додому і познайомилася з одним хлопцем.
Але чомусь Богдан нікому не сподобався: ні друзям, ні родичам, ні батькам. Друзі навіть неодноразово намагалася відрадити її, чомусь її хлопець не вселяв довіри, якийсь аж надто слизький він був, лукавий.
Але Ліда нікого не слухала і якось прийшла додому і заявила, що вона виходить заміж за свого коханого. Вона просто приголомшила своїх близьких такою новиною, але нічого вони зробити не могли.
Батьки дуже любили свою дочку і готові були прийняти будь-яке рішення Ліди, навіть якщо вони цьому не раді. А через тиждень після цієї новини батька Ліди не стало.
Довелося весілля тимчасово скасувати, відкласти на деякий час. Всі навіть трохи раділи, думали, може за цей час Ліда одумається і змінить своє рішення, але не судилося.
А Богдан якось почав дуже поспішати одружуватися.. Почав давити на Ліду, квапити її, тому вона знайшла інший вихід із ситуації. Раз поки вони не можуть одружитися, так хоч жити разом почнуть.
Ліда привела нареченого в квартиру батьків і вони стали втрьох. У матері Ліди Олени Василівни почалися найчорніші дні, які можна тільки було уявити.
Богдан весь час чіплявся до літньої жінки, командував і вказував їй, що і як робити. Одного разу він звелів тещі звільнити їм кімнату, в якій вона жила, а їй сказав переїхати в маленьку кімнату, в якій був гардероб.
Богдан виправдовував це тим, що вони з лідою тепер молода сім’я і в недалекому майбутньому у них будуть діти. Так минуло 40 днів по батькові Ліди, і вони одразу і весілля справили. І тепер Богдан вже на законних підставах командував в квартирі.
Олені Василівні нічого не залишалося, крім як плакати тихо ночами, щоб не дай бог зять ново спечений не почув. Вона спочатку намагалася скаржитися Ліді, але та нічого такого в цій ситуації не бачила. А навіть навпаки вважала, що він все робить правильно. І незабаром почала ставитися до матері так само, як і Богдан.
Одного разу зять наказав своїй тещі приготувати йому вечерю і принести в ліжко, а вона відмовилася це робити, вона ж не служниця, щоб за ним ходити, йому треба, нехай сам іде і готує.
І з цієї причини Ліда вказала своїй рідній матері на вулицю. А Олена Василівна зібралася і пішла, вона більше не могла всього цього терпіти, сил вже більше не було.
У цей вечір я поверталася додому з роботи, і побачила жінку на лавочці в сквері, біля будинку.
Мені стало цікаво, чому вона так пізно сидить на вулицю. Підійшла до неї і почала розпитувати, а вона як розплачеться, і тут Олена Василівна мені все і розповіла. Я навіть заплакала, почувши її історію. Я їй запропонувала піти до мене, а потім вирішимо, що робити далі. Треба сказати, що ми майже сусіди, і в школі я дружила з Лідою.
Далі я їй запропонувала Олені Василівні жити у мене і прийняти мене як рідну дочку, а я її буду кликати мамою і любити. Адже свою маму я вже 10 років як провела на небо, і мені її дуже не вистачало. Так ми і живемо з Оленою Василівною разом і досьогодні.
Нам добре разом, ми щасливі. Щоліта мама їздить відпочивати на курорт, а взимку я її відправляю в санаторії. Перший час вона, звичайно, ще згадувала Ліду і переживала, але зараз вже заспокоїлася і зовсім про неї думає.
А Ліда зі своїм чоловіком разом прожили рівно рік, а потім він вигнав її з квартири. Це я вже потім дізналася, що він обманом переписав квартиру на себе і став повноправним господарем і Ліда йому стала не потрібна.
Словом, де Лідія зараз, я не знаю, та й знати не хочу. У житті все повертається бумерангом, ось і вона поплатилася за свої вчинки. А Олена Василівна стала чудовою бабусею мої дітям і тещею моєму чоловіку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
