До сорока років Валерій Петрович розумів, що все у нього добре і вдало склалося. Гарна посада, гроші, повага, і будинок-повна чаша, двоє дітей підростають, радують.
Ось тільки дружина Тетяна надоїла, кожен день його з роботи зустрічає, кожен день одне і теж, надоїло…
Так, він пам’ятав, яка у них любов була, як вони жебраки студенти перебивалися, як клялися один одному у вічній любові, в горі і в радості, в злиднях і багатство.
Валерій працював не шкодуючи себе, щоб досягти всього, що він зараз має, а Тетяна завжди була його вірним тилом. Створювала затишок, спочатку в орендованому житлі, потім вже своя квартира з’явилася, народжувала дітей, на свою кар’єру рукою махнула, хоча подавала надії в інституті, аби в сім’ї все було добре.
Все це він пам’ятав і був вдячний дружині, але як же надоїло це все одноманітність, одні і ті ж слова кожен день, йому здавалося дружина його не розуміє, але що взяти з домогосподарки.
Сидить удома, нічого не розуміє в цьому житті, одне на умі, що приготувати та чим діти хворіють, абсолютно, ніяких більше інтересів, чи то справа Ірочка, його секретарка, кожне слово його ловить, думки на ходу читає, і красуня до того ж…
Валерій не втримався натякнув Іринці, а вона і так зрозуміла, і закрутився у них роман з шаленою пристрастю, так що йому і додому йти не хотілося.
Ірочка не надто освічена, але дурною не була, і питаннях свогозабезпеченого життя розбиралася досить непогано.
Навіщо вчитися, старатися працювати, щоб досягти благополуччя, якщо в кожній компанії знайдеться такий старий начальник.
До речі, людьми похилого віку вона називала всіх хто старше тридцяти, їй самій було всього двадцять два, напевно, для неї вони і були людьми похилого віку.
Валерій пишався собою, така дівчина з ним, яку і друзям не соромно показувати. Він як і всі чоловіки, вважав, що молоді дівчата крутять з чоловіками набагато старше себе, виключно через їх мужності і душевні якості, він відчував себе прямо мачо.
Так вони милувалися кілька місяців, і Валерію здавалося все прекрасно влаштувалося, чого ще бажати, любові і пристрасті молода Іринка давала йому з лишком, вдома теж все налагоджено.
Але все хороше коли-небудь закінчується, дружина прийшла до нього на роботу, хотіла сюрприз зробити з приводу річниці їхнього весілля, замовила путівки в теплу країну і їй потрібен був його паспорт.
І застала голубків, секретарки – то на місці не було.
Ну, звичайно, вдома був скандал, Валерій кричав, – Це, взагалі, нічого не означає, я ж не збираюся розлучатися з тобою, тому, власне, що тобі дорога дружина не подобається…
Він і, правда, думав, якщо з родини не йде, то це і, взагалі, навіть зрадою, не рахується. Тільки ось дружина дурна не розуміє.
А дружина мовчки зібрала речі, діти самі за нею пішли, і поїхала до мами, а чоловік ще навздогін говорив, – Так, куди ти одна без мене, ти ж ні дня не працювала, на що ви жити будете?
Спочатку Валерій думав, посердиться і повернеться, Таня не поверталася, телефон не брала, і зовсім він засумував, вже молода коханка не в радість, будинку тиша.
Але добило його остаточно те, що дружину зустрів на вулиці, йшла вона з чоловіком, про щось жваво розмовляла.
Вся така рідна, він з подивом помітив, що дружина його красива, впевнена в собі жінка і прекрасно обходиться без нього.
І найголовніше, дружина його не пробачила, він просив прощення, на колінах стояв перед нею, – Ти про мене ноги витирав останні сім років, я все терпіла, любила тебе, а більше не хочу, можеш і далі розважатися зі своїми молодими дівчатами…
Нічого не залишилося у Валерія Петровича від колишнього благополуччя, діти з ним не спілкуються, не хочуть, вони вже всі розуміють, дружина на розлучення подала, тільки Ірочка щебече якісь дурниці, прямо дратує…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
