От виростиш дитину — тоді й думатимеш про себе! Скажи дякую, що я взагалі тобі допомагаю у кризових ситуаціях! Хоча взагалі не зобов’язана. Твоя дитина — тільки твоя, я вже своїх виростила…
Оксана росла без батька. Мати виховувала її одна, але практично всі спогади дитинства в неї пов’язані з бабусею. Бабуся забирала її зі школи, годувала обідами, пекла пиріжки, сиділа коли хворіла, водила її в театри і на ялинки, допомагала вирішувати завдання.
Влітку бабуся з онукою виїжджали на три місяці на дачу, взимку ходили в парк і на гірку, восени збирали листя та жолуді та майстрували костюми до шкільного осіннього балу.
– Оксана знову в тебе? — дивувалися подруги бабусі, коли думали, що дівчинка не чує. — Ну-ну… А дочка твоя що? Зовсім дитиною не займається, на матір зіпхнула, добре влаштувалася.
– А мені не складно! – виправдовувалася бабуся. — Ми з онучкою чудово ладнаємо. Мені тільки радість, що вона в гостях… А доньку теж треба зрозуміти. Їй особисте життя треба влаштовувати. З дитиною на руках цього не зробиш. Поки що вона молода, я повинна дати їй шанс!
Процес «влаштування особистого життя» матір’ю розтягнувся на все Оксанине дитинство, і особливим успіхом не увінчався. Жінка так і залишилася сама. Бабуся, на жаль, уже не стало, а сама Оксана повторює долю матері: без чоловіка виховує синочка. Маля нещодавно пішло в сад, а вона вийшла на роботу.
— Ну, у тебе мама поруч, тобі пощастило! — кажуть подруги. — Однією дуже складно… Адже з маленькою дитиною постійно потрібна людина на підхваті! Здорово, коли така людина – рідна бабуся…
Оксана тільки посміхається. Бабуся — це, звісно, чудово, але не в їхньому випадку. Їхній бабусі на шию не сядеш, у неї «своє життя».
Щиро кажучи, Оксана й сама не хоче залишати сина з бабусею. Адже і так робота з’їдає майже весь час. Але часто трапляються ситуації, коли без допомоги просто не обійтися — наприклад, дзвонять із саду в середині дня і просять забрати хвору дитину. У таких випадках мати рятує дочку, але скільки ж потім доводиться вислухати!
Ні про яке «особисте життя» Оксана поки що й не думає. У такому режимі познайомитися їй може і вдасться, але розвинути знайомство до стадії відносин просто нереально. Залишити дитину ніде. Ну на один-два рази можна домовитися з подругами, але ж це не вирішить проблему. Мати сидітиме з дитиною, коли Ганна не на роботі, не буде — це сто відсотків.
– Я свою дитину вже виростила! – каже мати. – Твоя дитина – твоя відповідальність…
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
