Вчора стала свідком розмови. Зустрілися дві подруги Світлана і Олеся, обговорюють плани на літо.
Стало зрозуміло, що у них молодші діти одного віку – скоро по три роки буде. Обидві сім’ї планують їхати відпочивати до моря.
Світлана з чоловіком і двома дітьми їдуть поїздом, купили квитки в плацкартний вагон – три полки. Дочка поїде на одній полиці з мамою.
Зупиняються в приватному секторі. Будуть самі готувати собі їжу на кухні. Головна мета – щоб діти в море поплескались.
А Олеся забронювала квитки в пансіонаті з харчуванням за системою «шведський стіл» і купила три квитки в купе – собі, чоловікові і синові. А доньку, вони залишають бабусі.
Світлана, коли почула, що дочку не беруть, так ввічливо каже:
– Олесь, ну як же, адже квиток безкоштовний на неї, в готелях для малюків всюди знижки. Чому не берете щось? Адже прикро їй буде.
У її подруги свої аргументи:
– З маленьким дитиною не відпочинеш, раптом захворіє ще там.
Та й не зрозуміє ще дівчинка, що її не взяли, занадто мала. І взагалі вона сама вже чотири роки ніде не була, хоче просто відпочити перед виходом на роботу.
Світла якось навіть відсунулася від неї відразу. Каже:
– Ну ти як хочеш, а я б так не змогла. Захворіти малятко і тут може, ніхто не застрахований, тільки ось полікувати ти її вже сама не зможеш, заїдеш. Мене ось теж в дитинстві так не взяли батьки, думали маленька, а я все пам’ятаю, досі прикро, як відщепенець якийсь.
Потім дівчата сухо попрощалися і Олеся вийшла з маршрутки.
Відразу згадалася прислів’я «У тісноті та не в образі». Нічого такого, звичайно, Олеся не зробила, не в дитячий будинок ж здала. Всього лише відпочинок.
І багато моїх знайомих не беруть малюків на море, використовуючи аргументи Олесі. Але мені ось все ж ближче позиція Світлани.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
