“А не пішов би ти житидо своєї матінки?” – ось-ось – і я запитаю це у Стаса. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу. Його матуся перемагає. Ми не молоді, нам за 35
Я побоююся, що не витримаю і вижену свого коханого чоловіка до його матері. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу.
Ми зі Стасом не молоді, нам за 35, у нас є діти від попередніх шлюбів. Живемо разом 2 роки. Нам потрібно було починати життя з нуля, адже Станіслав платить аліменти, а ще бере свою дитину до нас на вихідні. Я не проти, адже діти – це головне в житті, як на мене.
Начебто все добре, ми дуже багато працюємо. Робота в обох дуже нелегка і фізично, і морально. Ми розуміємо, що роки минають, а потрібно купити спільну квартиру. Ми зараз знімаємо житло, а ще потрібно забезпечити дітей.
Але мама Станіслава знає, скільки він заробляє, і кожен місяць протягом двох років виманює у нього гроші!
Самие через це, ми не можемо до пуття назбирати навіть невелику суму! Його зарплата постійно “йде” до мами у кишеню.
Ось наведу приклад, а ви судіть, може я не права.
Дзвонить його мама і каже, що треба допомогти братові і дати грошей на машину. Брату, який ніколи нічим не допомагав ні йому, ні матері! Але Стас покірливо дає грошей, влазить в борги, а живемо на мою зарплату, а зі своєю він гасить борг.
Тільки віддав борг – мама затіває ремонт і знову просить у нього грошей. Мама доробляє ремонт і згадує, що потрібно пам’ятник батькові поставити, а до ремонту не пам’ятала, ремонт ж для неї важливіше!
Стас ставить пам’ятник, який коштує великих грошей. Я за ці два роки жодного разу не тримала його цілої зарплати в руках, а якісь крихти після мами. Отримуємо ми однаково, по 15 тисяч приблизно. Я не можу так більше, виходить, що все на мені! Але ж і самій знову лишатися не хочеться… Як бути?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!