fbpx

“А не пішов би ти житидо своєї матінки?” – ось-ось  – і я запитаю це у Стаса. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу. Його матуся перемагає. Ми не молоді, нам за 35. Мама Станіслава знає, скільки він заробляє. Отримуємо ми однаково, по 15 тисяч приблизно

“А не пішов би ти житидо своєї матінки?” – ось-ось  – і я запитаю це у Стаса. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу. Його матуся перемагає. Ми не молоді, нам за 35

Я побоююся, що не витримаю і вижену свого коханого чоловіка до його матері. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу.

Ми зі Стасом не молоді, нам за 35, у нас є діти від попередніх шлюбів. Живемо разом 2 роки. Нам потрібно було починати життя з нуля, адже Станіслав платить аліменти, а ще бере свою дитину до нас на вихідні. Я не проти, адже діти – це головне в житті, як на мене.

Начебто все добре, ми дуже багато працюємо. Робота в обох дуже нелегка і фізично, і морально. Ми розуміємо, що роки минають, а потрібно купити спільну квартиру. Ми зараз знімаємо житло, а ще потрібно забезпечити дітей.

Але мама Станіслава знає, скільки він заробляє, і кожен місяць протягом двох років виманює у нього гроші!

Самие через це, ми не можемо до пуття назбирати навіть невелику суму! Його зарплата постійно “йде” до мами у кишеню.

Ось наведу приклад, а ви судіть, може я не права.

Дзвонить його мама і каже, що треба допомогти братові і дати грошей на машину. Брату, який ніколи нічим не допомагав ні йому, ні матері! Але Стас покірливо дає грошей, влазить в борги, а живемо на мою зарплату, а зі своєю він гасить борг.

Тільки віддав борг – мама затіває ремонт і знову просить у нього грошей. Мама доробляє ремонт і згадує, що потрібно пам’ятник батькові поставити, а до ремонту не пам’ятала, ремонт ж для неї важливіше!

Стас ставить пам’ятник, який коштує великих грошей. Я за ці два роки жодного разу не тримала його цілої зарплати в руках, а якісь крихти після мами. Отримуємо ми однаково, по 15 тисяч приблизно. Я не можу так більше, виходить, що все на мені! Але ж і самій знову лишатися не хочеться… Як бути?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page