У Насті зі свекрухою з першого ж дня все пішло не так.
З Олегом, її сином, вони зустрілися, ще будучи студентами першого курсу. Олежика мама часто називала «синочка» і «Дитинко».
І це незважаючи на те, що на зріст він під два метри. Може це і нормально, для люблячої мами, але для його дівчини… Вибачте, може йому ще сопельки підтерти.
Але, маминим синочком Олег себе не вважав. Трохи наївний – так, але при цьому добрий і турботливий. Настя давно вирішила, що для неї це набагато важливіше, ніж бездушні мажори на джипах, і тому зійшлися вони якось швидко.
Та й що вже приховувати – як дівчина юна, але досить жорстка і дуже амбітна, вона потай сподівалася виховати з нього справжнього лицаря.
Тато Олега, був полковником у відставці. На сина він і сам кричав часом за зайву м’якотілість і невпевненість, тому до майбутньої невістки він поставився досить-таки радо, будучи впевненим, що Олегу відносини підуть тільки на користь.
А ось зі свекрухою, як говорилося на самому початку, як щось «не зростається». Судячи з усього, ця жінка розглядала тільки один варіант майбутньої невістки – яка буде бачити в її сина верховне божество.
Насті ж було зовсім дико чути фрази «позбирати за ним шкарпетки по дому». В її родині було так не прийнято, та й дорослий «хлопчик» сам був в стані позбирати шкарпетки.
Але в цьому свекруха була чомусь не впевнена. Її хлопчик був скарбом. Невідомо чому, але скарбом, якого гідна не кожна. Тому, переконавшись, що новоспечена невістка не збирається бігати біля її сина з віялом – почалася одностороння війна «хто в домі господар».
Ще в студентські роки під час кожного візиту Насті майбутня свекруха намагалася товсто натякнути, що вона тут не вчасно, та й взагалі не до місця, моментально завантажуючи сина безліччю марною і непотрібною роботи.
Неіснуюча пил, не так зварений суп, не тим тоном сказане слово… Продовжилося це навіть після переїзду сина з невісткою на квартиру. Олег дуже любив дружину, але в конфлікти з матір’ю вважав за краще не встрявати.
Настя, людина по натурі вихована і безконфліктна, марно намагалася багато разів знайти підхід та принципово не йшла назустріч. Але були в цьому світі люди, яким вона не просто йшла назустріч, а мчала галопом.
Одними з них були її знайомі. Сім’я з більш ніж високим достатком і займають гарні посади в крупній компанії. І звичайно ж, вона готова була вивернутися навиворіт, заради того, щоб і для неї знайшлося там тепле містечко. Настиних батьків, скромних людей робітничого класу.
Настя з часом звикла вже з поведінкою свекрухи, ради що окремо жили. Останнє дало великий плюс – тепер ніхто їй не заважав займатися улюбленою справою.
Будучи випускницею лінгвістичного вузу, вона давно вирішила розширювати свої знання в області іноземних мов. Це дало свої результати – вільна англійська та німецька, і китайський на розмовному рівні.
І якось раз, одного спекотного і задушливим липневим днем, та сама високопоставлена сім’я запросила їх всіх в гості на чергове торжество.
Насті ці заходи здавалися нестерпно тужливими, і вона уникала їх по можливості, але на прохання Олега, погодилася поїхати за компанію. Їй, на відміну від свекрухи, що не була потрібна від них ніяка допомога.
…В цей же вечір до неї, з нудьгуючим виглядом грає в телефон, підсів глава сімейства.
– Кажуть, ти китайський знаєш.
– Ну так. – обережно відповіла Настя, чекаючи незмінно дурну прохання сказати що-небудь на китайськи.
Але ні. А пішла зовсім несподівана розповідь про запуск нового міжнародного проекту в компанії. З цієї причини терміново була потрібна людина, що володіє китайською.
Фахівця в їх регіоні, за його словами, було знайти практично нереально. І що ще здивувало Настю – незважаючи на займану посаду, і він, і його сім’я опинилися дуже простими і приємними в спілкуванні людьми.
– Може спробуєш? Приходь в понеділок!
Проходили тижні, місяці. Так і жили спокійно. Якось в гості завітала свекруха.
… – А суп, що з пакету? – глузливо запитала свекруха за звичкою, заглянувши в каструлю в холодильнику невістки.
Настя глянула на неї з-за екрану ноутбука і подумала відповісти чи.
У вікно новобудови заглянуло ранкове сонце, осяє світлом невелику, але затишну двокімнатну квартиру з новеньким ремонтом. Вже свою. У прекрасному районі, на іншому кінці міста.
Настя вже близько півроку працювала у тих самих друзів сім’ї і зарекомендувала себе фахівцем високого рівня. Олег, натхненний успіхом дружини, нарешті повірив у свої сили і теж знайшов хорошу посаду за фахом. Нещодавно вони придбали довгоочікувану квартиру.
Свекруха до них, слава Богу, тепер заходила нечасто.
– Суп, що з пакету? Чуєш, що питаю?
Настя підняла голову, посміхнулася, і вперше в житті відповіла:
– Так. З сміттєвого, спеціально для вас.
Фото ілюстративне з вільних джерел.
