Сьогодні на роботі зайшла розмова про життя в декреті. Хтось із колег це пережив, хтось тільки готується. Є серед нас і жінка, чия невістка зараз якраз сидить з півторарічним малюком.

Приводом стало ниття одного молодого співробітника  Влада, з приводу того, що зарплата маленька, не вистачає на памперси, суміш та інше.

Влад не зробив термінову роботу, яку від нього вимагали, та й так-то розсудити: то відпроситься «за сімейними обставинами», то за свій рахунок дні візьме.

– Так за таку зарплату, – сказав Влад в своє виправдання, – я взагалі можу на роботу тільки приходити. Що це таке? Копійки… У мене дружина в декреті, інший раз на памперси грошей немає, суміш закінчується вже, а до зарплати ще далеко.

Думала далі.

– Може він в дні, коли відпрошується, підробляє де, – припустила Настя. – Дружина не працює, зарплата маленька, а сім’ю утримувати треба.

– Так знаю я цього ледаря, – втрутилася Лідія Сергіївна, – він з моїм сином в одному класі вчився. І живе недалеко. Не вистачає грошей? Знайди іншу роботу, таксі, автомобіль є. Ясна річ, що він у нас мало отримує, а й робота – не бий лежачого. У мене зараз невістка в декреті, так син підробляє, де тільки може.

І тут мені згадалися скарги, які мені довелося почути в електричці. 3 години я їхала навпроти двох дам і одна з них всю дорогу безперестанку скаржилася інший на життя.

– Ось що ще треба Аллі? – дама говорила це мало не зі сльозами в голосі, – Не гуляє, не ображає, по дому допомагає. Ну да, житло знімають, так Алла ж сама жити не захотіла зі мною, а у неї в двійці обоє батьків. Потягла сина на квартиру, а тепер ще й винуватим зробила. Ти, каже, не мужик, раз на сім’ю заробити не можеш. У дочки памперсів немає, грошей не вистачає. А що мій Андрійко зробити може? Він же не винен, що стільки платять. Не байдикує ж він. Так ні, взбрикнула, батька видзвонила і речі зібрала.

– Пішла? – ахнула її співрозмовниця.

– Так, – підтвердила мама Андрійка, – сказала, що повернеться, коли син перейметься відповідальністю за сім’ю і дитину. Але я вважаю, що вона теж не права. Внучці півтора року, вже, якщо бачить, що так важко, могла б і сама поворухнутися, знайти щось, щоб або з дому підробляти, або вже … Андрюша ж не відмовляється з донькою посидіти в цей час.

– Ну, а син-то не може підробляти? – допитувалася друга жінка, – Нехай би він вечорами і знайшов щось.

– А з чого це? – обурилася мама Андрійка. – Його внесок в бюджет є. Це Аллі в півтора року виплати припинили. Раніше вона нормальні гроші отримувала і їм вистачало. А тепер це у неї доходу немає. А син і так втомлюється на роботі, чи легко 9 годин.

– А дитини -то планували? – поцікавилася співрозмовниця. – Або несподівано вийшло?

– Планували, Алла працювала на хорошій роботі. Та й син тоді в іншому місці працював. Нормально обидва отримували, через три роки вона тільки завагітніла у нас. У них навіть і відкладати виходило. А потім все накопичення на життя пішли.

– А його з колишньої роботи попросили чи що? Навіщо йшов з хорошої зарплати? – не здавалася співрозмовниця.

–  Так з народженням дочки і пішов, – мама Андрійка дістала смартфон і стала показувати приятельці фото свого сина, – ти подивися, тут він через 3 місяці після народження внучки. Блідий, худий. Вона у нас неспокійна дівчинка, ні вдень, ні вночі спокою не було. І Алла постійно після роботи просила сина, щоб він їй дав можливість хоча б зайнятися домашніми справами. Він і давав. А хіба так можна? Вона-то будинку весь день, ні-ні, та прилегла з малятком разом, а син на двох вахтах? Ні, вночі він не вставав до дитини, але все одно ж чув, спав погано. Я і кажу, мовляв, поміняй графік, інакше ти здоров’я підірвеш зовсім.

– Ну дорослий же мужик, Надя, – докірливо похитала головою приятелька, – всім в декреті важко, і чоловікові, і дружині. Міг би і потерпіти. У мене зять і ночами вставав до сина, бо донька вже не зната на кого була схожа, і працював, і таксував вечорами.

– Так що ти мені на зятя киваєш, – роздратовано обірвала співрозмовницю мама Андрійка, – ти на пенсії, ходила мабуть до доньки кожен день, допомагала. Твоєму зятю не доводилося вечорами з дитям сидіти. А у мене сваха ще працює. Я на пенсії? Так. Допомагала б, коли зі мною б жили, а раз не захотіла Алла – то з мене який і попит? Вона з капризами, вона без заробітку і доходу, вона відпочинку просила і навантажувала чоловіка. А тепер ще й це? Винним сина виставила: на сім’ю заробити не може.

Жінки замовкли. Мабуть друга зрозуміла, що перша не перечити: Андрюша нещасна жертва свавілля дружини, яка сіла на шию під час декрету і звісивши ніжки.

Фото ілюстративне з вільних джерел.