– А тут тобі синку я нічим не допоможу, – сказав тато, коли я повідомив, яку суму потрібно заплатити за навчання. – Тобі мама все пояснить. Хоча, як вона за стільки років не наважилась на цю розмову, то і зараз не скаже. Насправді, ти не мій син. Мама одного разу оступилася, а наслідком став ти. А я в чужих дітей гроші вкладати не буду, мені своїх хватає. – Мій світ ніби перевернувся догори дном.
***
Мені 18 років, і вперше в житті я опинився в складній ситуації. Я не знаю, як її вирішити, тому сподіваюся на вашу допомогу. Якщо у когось є поради, я буду вам вдячний!
Роман 18 років назад
У матері був роман 18 років тому. Його результатом стало моє народження. Мати не пішла від батька: вони весь цей час жили разом.
Звичайно, я не знав про те, що я нерідний син свого батька. У мене є брат і сестра. Вони старше мене, і я завжди був впевнений, що ми на 100% рідні люди. Правда з’ясувалася раптово.
Моя сестра зараз здобуває вищу освіту, а мій брат – закінчив університет пару років назад. Вони обидва поступили на платне, і я розумів, що мене чекає та ж доля.
Я вступив на економічний факультет на платне відділення. Ми не обговорювали це з батьками. Це було щось само собою зрозуміле.
Але, коли прийшла пора платити за перший семестр, батько викликав мене до себе. Він пояснив, що не збирається вкладати в мене гроші, тому що я не його дитина. Він повідомив, що нічого не сказав мені раніше, тому що це повинна була зробити моя мама.
– У неї було 18 років, щоб підготувати тебе до дорослого життя, – сказав мені батько. – Ти опинився в цій ситуації не з моєї вини.
Всі знали, але мені не сказали.
Зараз я розумію, що бабуся і дідусь спочатку були в курсі цієї історії. Вони просто нічого мені не говорили. І не хочуть говорити на цю тему донині.
Моя мама постійно плаче і просить її пробачити. Мені немає за що її прощати – я як і раніше її люблю. Але мені прикро і боляче, що мене стільки років дурили.
Я був впевнений, що у мене чудові стосунки з батьком. Тобто, з тим чоловіком, який мене виховав. Ми разом ходили на пробіжки, він вчив мене рибалити, допомагав вирішити завдання по математиці. А зараз він відкидає мене, ніби не було всіх цих років.
Моя сестра і брат все ще не в курсі цієї негарної історії. І я не знаю, чи варто їм говорити.
Що мені робити?
Зараз у мене є приблизно 15 тисяч гривень. Щоб оплатити семестр, їх не вистачить. Я думаю піти працювати, щоб зняти квартиру і виїхати з дому батька. Судячи з усього, він більше ніколи не захоче мене бачити.
Я відчуваю себе скривдженим, покинутим, нікому не потрібним. Я не знаю, що чекає мене в майбутньому. Так, я наївний, але я був упевнений, що найближчі 4 роки в моєму житті нічого не зміниться.
Я хочу попросити вибачення у батька, але що я йому скажу? Чи буде він мене слухати?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
