Ніколи я не бачила такого, щоб втручалися та вказували дорослій людині. Зіткнулася з такою проблемою у новій родині.
Коли я жила з батьками, якось було одразу прийнято у нас «ти дорослий і сам вирішуєш, якщо що – допоможемо порадою».
А тут ти навіть не вирішуєш як відсвяткувати свій день народження – це вже зовсім. Про решту взагалі мовчу, бо перебір для мене.
Звичайно, коли цінують рідних та сім’ю, це добре характеризує чоловіка. Але коли надто – це вже нездраво, навіть їхня думка для Петра важливіша, ніж дружини.
У мого чоловіка Петра був день народження минулого тижня, його навіть додому зі слудби відпустили на кілька днів. Ми вирішили самі посидіти в спокійному затишному місці. Я пішла та домовилася заздалегідь, щоб місце підготували. А в галасливих місцях я святкувати не хотіла, оскільки чекаю дитинку, і мені вже складно, вже термін не маленький – 8-й місяць.
Але за день до свята втрутилися його родичі, особливо сестра двоюрідна та бабуся. Без його згоди вони вже місце забронювала в ресторані і заплатили гроші, і йому довелося погодитися. Поки це все вирішувалося, пішло дві години.
Я не стала його пиляти, а сенс? Якщо я почну, нічого не зміниться. Так уже два роки я живу, що моя думка тут не враховується.
На день народження рідні прийшли і чекали на нас, мене з чоловіком. Чоловік затримався, і мені довелося чекати на його вдома. Приїхали ми, вже салати на столі були, звичайно, дякую, вже все підготували, але навіть вибору не дозволили зробити, як завжди.
На мій день народження мені теж, до слова, не дали вибору. Чоловік сказав, мовляв, нехай бабуся подивиться та вирішить. Я просто дивуюся, як так можна ставитися, не враховуючи бажання іншої людини?
І на гаряче що буде, теж вирішила його сестра і почала сама вибирати за всіх. Таке відчуття, що вона дружина мого чоловіка, а не я. Ледве я просиділа там кілька годин.
Я ось дивуюся його терпінню та поступливості. Що його мама ним командує, але ж він вже далеко не маленький чоловік! Ще й військовий.
Вже терпіння не вистачає жити в такій сім’ї, де керують бабуся та його сестра. Останнє слово завжди за бабусею.
Дай Бог, незабаром дитина з’явиться, але я не хочу, щоб у нашої дитини було те саме, щоб нею командували та керували. І плюс мені вказуватимуть постійно з появою малюка, як виховувати, що робити і так далі.
Як вирішити цю проблему, я не знаю. Скільки б не розмовляла з чоловіком, толку немає. Ще й зараз йому взагалі не до цих дрібниць, як він каже.
Допоможіть порадою, будь ласка, може хтось стикався з такою ситуацією. Розлучення – це, звичайно, не вихід, особливо зараз, але і постійно докоряти чоловіка і домагатися чогось я втомилася. А заплющити очі та терпіти все це я вже теж не можу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
