– А ти знала, на що ти йдеш, – з докором каже мама Ані, – я попереджала та й у самій голова думати повинна. Куди ти поспішала? Не могла знайти рівню? Сімейне життя – це не квіти з цукерками.
Ні, мова не йде про майновий, віковий або соціальну нерівність Анни і її чоловіка Максима. Їм обом по 29 років, живуть на зйомній квартирі, збиралися брати кредит.
Принаймні до недавнього часу збиралися. Нерівність полягає в тому, що у Ганни – це перший шлюб, а чоловік вже встиг одружитися, як він сам каже «по молодості, та по дурості» в 18 років.
– Добре б просто чоловік з досвідом сімейного життя, – говорила Ані мама ще до того, як вона зробила крок в сторону вівтаря, – але у нього дитині 9 років, подумай тричі.
-Так, я розуміла, – каже Аня, – що дитина чоловіка від першого шлюбу це аліменти, участь батька в його житті, вільні і невільні зустрічі з колишньою дружиною, але я уявити не могла, що буде настільки складно.
Труднощі почалися буквально відразу.
– Ми не можемо знімати однушку, – сказав Ані Максим, – мінімум двокімнатну, до нас же син мій буде приходити у вихідні та на канікулах. Хлопчику треба ночувати окремо.
– Я такого не очікувала, – визнає Аня, – ну да, я не проти була, щоб чоловік з сином зустрічався, але не в мене ж в будинку! До того ж від зарплати після аліментів і додаткової допомоги сім’ї сина, залишалися б у Максима копійки, в усякому разі, левову частку по зніманню квартири довелося б нести мені?
У такому варіанті взяти кредит та ще й виплачувати її, поєднуючи з можливим декретом, було б важко. Зустрічатися з сином на території колишньої дружини було не можна – жінка вже вступила в новий шлюб. Аня запропонувала чоловікові зняти все ж однокімнатну квартиру, а бачитися з хлопчиком на території бабусі і дідусі.
– Ще не вистачало, – заявила мама Максима, – дитина прекрасно живе в новій сім’ї матері, значить і сім’ю батька він повинен знати, якщо вже так вийшло. Я буду зустрічатися з онуком, забирати його зрідка, але батьки повинні виховувати дитину самі.
– І не те, щоб мама чоловіка сильно любила першу невістку, – каже Анна, – навпаки, але тут вона прямо на принцип пішла.
– Адже роздільний бюджет, – запропонувала Ані мама, – у тебе при таких розкладах буде йти більше грошей, ніж у чоловіка.
Ані ця думка здалася дикою, як так, сім’я, а гроші нарізно? Та й сказати Максиму про таке вона посоромилася: вважатиме ще дріб’язковою і жадібною. Максим все зрозумів сам.
– Я знайду спосіб підробляток, – заспокоїв він дружину, – щоб не на твої плечі лягли додаткові витрати.
У Ані був автомобіль, куплений на власні гроші в ту пору, коли вона працювала і жила разом з мамою. У чоловіка були невеликі заощадження, але на перший внесок не вистачало.
– Перший раз Максим привів сина до нас десь через пару тижнів після того, як ми одружилися, – каже Аня, – я наготувала, прибрала в квартирі. Хлопчик тримався ввічливо, але насторожено. Але пройшло все спокійно.
– Відвезеш вранці Вадима до моєї мами, – попросив Максим, коли вони вже збиралися спати, – мені рано вранці на підробіток, грошики потрібні.
Аня збиралася поспати довше, але погодилася, відвезла пасинка до свекрухи, звідки його повинна була забрати мама. А потім і почалося.
– Сина на вихідні або на канікули забере, – каже жінка, – а виходить, що я розважаю хлопчика, уроки роблю, годую, вигулюю. А у Максима друга робота. Питається, кому він сина свого призводить? Я нічого не можу з дому зробити, руйнуються всі мої плани.
– Ну ми з колишньою просто домовилися, – виправдовується ввечері Максим, – і ти ж сама хотіла, щоб я заробляв більше.
– Його дитина – його проблеми, – говорила Ані мама, – бач, відмазатися, працюєш? Прекрасно, тоді нема чого дитину вішати на непричетну людини.
– Сходила б куди погуляти з Вадиком, – пропонував чоловік, – ну поки я на роботі, розважтеся разом.
– А мені не розвага, – скаржиться Анна, – мені ця дитина чужа. Я можу приготувати, прибрати, ввічливо спілкуватися, але не можу полюбити чужого мені хлопчика, а Максим цього зрозуміти не може.
– Тисячі чоловіків, – сказав їй чоловік, – живуть з дружинами, у яких є діти від попередніх шлюбів. І якось знаходять спільну мову. А ти не можеш? Я батько, я маю право і на те, щоб Вадим ріс разом зі мною, тим більше, що його мама зараз чекає малюка. Так що він і так буде більше часу проводити у нас.
– У нас або з тобою? – Запитала чоловікова Аня, – Хіба ти виховуєш сина? Ти ж його не бачиш, надаючи мені місію по розвазі і вихованню твого хлопчика. Чоловіки, які живуть з жінками і пасинками, знають на що йдуть, а я не думала, виходячи за тебе заміж, що Вадим буде жити з нами, що ти будеш виконувати обов’язки батька… за мій рахунок.
Зараз Анна живе знову у своєї мами і повертатися не збирається. Жінка виявилася не готова до того, що її чоловік буде «з причепом»? Або чоловік перегнув палицю, нав’язуючи другу дружину роль мами для свого сина.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
