А я ніби у воду дивилася, коли наполягала, щоб Люда хоч якось забезпечила і себе і дитину. Мутний її чоловік для мене був з самого початку. І ось недавно сестра мені телефонує, і просить прихистити її з дочкою у себе. – Ось якби ти не вимагала від нас з’їхати з батьківської квартири, все б було по-іншому. А зараз – вибач. – Катерино, ти дозволиш, щоб я з дитям на вулиці ночувала? – Раніше головою потрібно було думати – раніше!
– Будь ласка, Людо, не треба! Нехай цей твій Захар бодай частку своєї квартири на тебе запише! — ось що я намагалася вселити своїй сестрі кілька років тому. – У тебе більше нічого немає!
Тоді все склалося не дуже добре. Я старша за Люду на два роки. Якоїсь миті наші мама і тато пішли з життя, практично одночасно. Ми з чоловіком тоді жила в орендованій квартирі, намагалися накопичити на перший внесок по іпотеці. Я недавно стала мамою і сиділа в декреті. Люда ж кілька років як вийшла заміж. Вони з Захаром оселилися у квартирі, яку він успадкував від своєї бабусі. Трикімнатна квартира, яка дісталася нам від батьків, була розділена між мною та сестрою навпіл.
– Забирай собі квартиру, — повідомила Люда після прощання з батьками. – Ви можете жити там, я гроші візьму частинами. Колись куплю на них собі щось.
У сім’ї у сестри все було гладко, тож я погодилася. Ми переїхали в ту трикімнатну, затіяли в ній ремонт.
– Давай інакше вчинимо. У мене все змінилося, – заявила Люда, коли настав час отримувати спадщину. – Захар заборгував великі гроші, тож я хочу, щоб ти одразу мені все заплатила. Давай продамо квартиру.
– Ми вже розпочали ремонт, витратили купу грошей. Дай мені час на оформлення потрібних документів, щоб ми могли викупити твою частку через іпотеку. Почекай.
Але Люда відмовилася чекати. Вона знайшла охочого купити квартиру, нам залишалося лише поставити підпис у договорі. Ми домовилися, що ми матимемо час на пошук іншого житла. Я дуже образилася на сестру. Така непослідовна поведінка! Однак поступово я заспокоїлася і задумалася: що буде з моєю сестрою, якщо вона віддасть усі гроші чоловікові, а він потім вижене її з дому?
– Ти просто відіграти намагаєшся! – Відреагувала Люда, коли я запропонувала їй захиститися і заздалегідь отримати частину квартири Захара. — Тебе злить, що ти втратила трикімнатну квартиру, чи не так? Думаєш, я розлучуся? Ти ж мене практично обхапати хотіла! А гроші віддати колись потім, коли вони вже знеціняться!
Від таких промов я остаточно образилася. Так, нам із чоловіком складно дозволити собі покупку трикімнатної квартири. Ми зійшлися на простій двійці, коли взяли кредит. Може ми й змогли б зібрати потрібну суму, але вклалися грошима в ремонт у обіцяну нам трикімнатну. Я була впевнена, що ми з Людою все вирішили. Квартира, яку ми купили з чоловіком, також поділена між нами. Мені належить дві третини, а чоловікові одна третина. Я вклалася грішми більше. Так, ми любимо одне одного, але у житті всяке буває.
З того часу я рідко спілкувалася з сестрою. Через півтора роки вона стала мамою доньки. Я гадки не маю, як все склалося у її чоловіка з його роботою. Але особисте життя Люди пішло за пророкованим мною сценарієм. Захар зустрів молоду дівчину, яка була веселою та приємною, на відміну від його дружини,що стала матір’ю.
– Маю тиждень на переїзд, — плакала Люда. — Захар наказав мені збирати речі та їхати далі. Ти дозволиш нам із дочкою в тебе пожити? Мені нікуди йти. І те, що я давала чоловікові якісь гроші, я не можу довести. У мене немає розписки, ми ж сім’я.
Багато хто може засудити мене, але на прохання сестри я відповіла відмовою.
– Якби у нас була трикімнатна квартира, тобі вдалося б знайти вільний куточок. Але ж у нас лише дві кімнати, куди мені тебе пустити? До кімнати до мого сина? Так вона зовсім маленька. Грошей нам вистачило лише на такий варіант. Ти ж нас підганяла щосили, довелося викручуватися.
– І що мені робити? Спати на вулиці? Донька зовсім маленька, їй і трьох років немає. Я навіть не можу піти на роботу!
На вулиці чи ні – це не моя справа. Я одразу казала їй, що так вийде. Нехай подає заяву на аліменти, раптом зможе хоч щось струсити з колишнього чоловіка. А дитину можна Захару віддати. Ах, його нова дівчина буде проти? Я тут ні до чого. Самі хай вирішують.
Усім, хто висловив якусь незгоду з моїм рішенням, я запропонувала самим пустити сестру з дитиною до себе. Але ніхто чомусь не погодився. Що вона робитиме далі? Думати наперед, я сподіваюсь. Так, я дуже сувора. Мені сказали про це багато разів, але мені байдуже на те, що говорять…
Фото ілюстративне.
