А я ніби відчувала, що поки донька буде гнатися за красивим життям і машинами, життя проскочить повз неї. Всі її друзі вже давно заміжні і дітей до школи водять. А наша Оля тішиться, бо на машині їздить. Та тут плакати треба. Щоб в неї життя гарно склалося ми з чоловіком поїхали на заробітки. Все для Олі старалися. Я б ніколи й не подумала, що до такого дійде. Їй вже тридцятка стукнула, а розуму, певне, на шістнадцять.
Ну і що мені робити?
Наша донька Оля завжди росла, можна сказати, майже без обмежень.
Ми з чоловіком Остапом все життя намагалася дати тільки найкраще своїй доньці.
Багато працювали за кордоном, аби в Олі був і ноутбук, і планшет, і все, що вона хоче.
Звісно, ми не бачили багатьох періодів в житті Олі, але ми ж не залишили напризволяще, а дали на виховання бабусі.
Коли ж ми приїхали додому то прийшлося ще певний час зживатися з донькою. Але ми все одно намагалися робити все якнайкраще.
Ми почали будувати нову хату, і тому в той період Остап знову поїхав закордон.
Оля ж захотіла обрізати і помалювати своє довге і красиве волосся. В цьому я їй не відмовила, хоча знала, що Остап не згодився б з таким рішенням.
Коли прийшов час Олі вступати в університет, ми довго думали, на яку спеціальність її віддати. Зрозуміли, що доньці не погано вдається математика, тож віддали на бухгалтера.
Перший курс минув добре, а на літо Оля пішла на роботу в ресторан. Тоді ж коли почалося навчання я і зовсім перестала бачити доньку. Вона і вчилася і підробляла, щоб гроші свої мати.
Оля в той період ні з ким не зустрічалася. Донька казала, що їй це поки не потрібно.
Дочка хотіла назбирати на власну автівку. А хлопці, на її думку, зараз такі, що біля них не зекономиш…
Так Оля перший час і була без хлопця.
Минуло декілька років і донька все-таки наскладала на власну автівку. Під час роботи офіціантом доньку помітили і запросили працювати адміністратором. Від цієї пропозиції Оля не відмовилася, тож жодного дня не пропрацювала за спеціальністю.
І ось доньці скоро виповниться майже 30, а вона досі не знає, як це мати хлопця. Всі її однолітки або заміжні, або вже дітей мають, або живуть громадським шлюбом, або зустрічаються вже багато років.
А моя Оля, коли нарешті почала шукати собі хлопця то все не те, всі не такі.
Тепер так собі думаю, що краще б було їй в студентські роки не на машину збирати, а особисте життя влаштувати.
І що тепер я маю робити? Як допомогти доньці? Як не дати їй залишитися старою дівою?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором
- Свекруха Марина Федорівна – золота людина. Мудра, знає життя на багато краще за мене. Маю її слухатися, щоб з мене хоч якийсь толк був. Я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини. Днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права? А вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”
- Я ще в п’ятницю попередила і сина і невістку, щоб приїхали в село, бо потрібно все з поля допомогти зібрати. В мене дочка ще є, Наталка зі мною живе, але до роботи – дуже лінива. А ось невістка – інша справа. Того дня ми мали справу з морквою і бурячком. Невістка копала, а я відразу ж обчиняла. Робота в нас йшла конвеєром, тільки бухгалтерія підвела, як любить сміятися мій чоловік. А після роботи всі сіли до столу. Я й не сподівалася, що моя невістка така
- Я думала, ми з Оленкою поїдемо однією автівкою, адже дорога далека, і до чого ці зайві витрати. Та подруга вирішила виїхати швидше, навіть не попередивши мене. А на самих змаганнях, складалось таке враження, що наші сини міряються між собою, хто з них кращий. Олена так гордилась, що на силових її син переміг мого, постійно про це мені наголошувала, що було дивно і не приємно. А потім каже: “Ну як це твій Максим грамоту в школі отримав, якщо він у фізкультурі повний нуль?”
- Христина просила мене заздалегідь придбати квитки на фільм “Довбуш”. Вже в самому кінотеатрі подруга придбала поп-корн і колу для своїх дітей, а про кошти за квитки жодним словом не обмовилась. А потім ще й в магазині на касі їй не вистарчало коштів і вона в мене “позичила”, а я знову не змогла відмовити. Тепер не знаю, як розпочати розмову, щоб вже припинити це у наших стосунках. Як на мене, вона просто користується моєю безвідмовністю