fbpx
життєві історії
– А я ось сина розумію, а її ні! – говорить Анна Іванівна. – Таня добре влаштувалася за рахунок дитини, я вважаю! Віддала б хлопчика батькові і платила аліменти сама! Хоче збирати на квартиру – так не питання! Йшла би працювати на дві роботи, на повний день, за хороші гроші, але ж так вона не хоче! Тому що це складно і важко. Простіше сидіти на шиї!

– Син хоче в суд подавати на колишню дружину! – ділиться з подругами пенсіонерка Анна Іванівна. – Хоче домогтися, щоб аліменти йому дозволили не їй на карту переводити, а на рахунок дитини. Може, хоча б так гроші за призначенням дійдуть, нехай не всі, але якась частина…

Син Ганни Іванівни, Федір розлучився з дружиною Тетяною рік тому. Оскільки жили вони в дошлюбній квартирі Федора, Тетяні після розлучення довелося з’їхати до матері – удвох з п’ятирічним на момент розлучення синочком Денисом.

– Федір дуже просив залишити дитину йому, але Тетяна і слухати не схотіла, – зітхає жінка. – Чи не віддала. Виходить, живуть зараз вчотирьох: вони з сином, мати і бабуся старенька, хвора. Сидять один у одного на головах…

…Тетяна до розлучення не працювала, тому довелося їй нелегко, незважаючи на те, що рідні потіснилися і взяли її з сином. Зараз жінка більш-менш встала на ноги – знайшла роботу, правда, з копійчаною зарплатою, зате недалеко від будинку і з можливістю брати лікарняні при потребі.

Повісити на шию матері, яка доглядає за хворою бабусею, ще й свого сина Тетяні не дозволяє совість. Тому і роботу вона шукала таку, щоб максимально встигати займатися сином самій.

Звичайно, трапляються всякі накладки і форс-мажори, і тоді доводиться шукати варіанти. Іноді навіть підключати колишнього чоловіка і свекруху.

– У п’ятницю Федя сам з садка Дениса забирав, у Тетяни справи були якісь, вона попросила. Привів до мене. Як гляну ла на внука… На вулиці дощ, вітер, люди йдуть в куртках і чоботях, а хлопчик наш в кофтині, рукава по лікоть вже йому! Все мале… Ні кросівок нормальних, нічого, черевики якісь старі, з облупленими носами. Хтось віддав, напевно. Майка запрана, в загальному, обійняти і плакати! Син колишньої дзвонить – мовляв, Таня, що за справи? Я, каже, аліменти тобі плачу! Невже на ці гроші не можна дитині одяг купити – куртку, взуття нормальну, футболку нову? Як так-то ?!

– Так, непогані аліменти, так, – погоджуються подруги Анни Іванівни. – Одягнути дитини можна цілком. Дивно, що мати це не робить… Може, збирає на щось?

– Точно, накопичує наша Таня… на квартиру! Сама сказала синові у відповідь на претензії… Виходить, що вона аліменти відкладає. Ну або навпаки – на аліменти живе удвох з сином, а зарплату свою відносить на рахунок. Це в принципі зіставні суми… Федір просто в сказі був! Кричить – я, мовляв, тобі гроші даю, чи що! Я їх дитині своєму перераховую! А ти їх у нього забираєш!

Анна Іванівна, важко зітхає.

– Загалом, син дізнався у юристів, що за певних умов можна зробити так, щоб половина суми аліментів щомісяця йшла Денису на рахунок і накопичувалася там до вісімнадцяти років. Ось, тепер так і хоче зробити…

– Але невістку твою колишню теж можна зрозуміти! – кажуть Ганні Іванівні подруги. – Постав себе на її місце. Звалилася на голову до родичів та ще й не одна. Вони пустити щось пустили, але навряд чи щасливі від такого повороту. Добре, якщо мовчать і терплять, а може і вголос докоряють? Як їй жити в таких умовах? Зрештою, квартиру вона купить адже і для дитини теж! Не тільки ж для себе намагається…

– А я ось сина розумію, а її ні! – говорить Анна Іванівна. – Таня добре влаштувалася за рахунок дитини, я вважаю! Віддала б хлопчика батькові і платила аліменти сама! Хоче збирати на квартиру – так не питання! Йшла би працювати на дві роботи, на повний день, за хороші гроші, але ж так вона не хоче! Тому що це складно і важко. Простіше сидіти на шиї…

– Слухай, ну от уяви, платить твій син аліменти поливину суми, хіба краще дитині буде від цього? – переконує Анну подруга. – Зараз він в старому одязі ходить, а тоді що буде ?

– Знаєш, зараз сильно гірше не буде, бо гірше вже нікуди! – запально сперечається Анна Іванівна. – Поїсть дитина в садку так-сяк, одяг необхідний ми з сином йому купимо, чорт з ним. Але зате хоч в майбутньому щось отримає від батька! Якийсь старт, може, на освіту, може, на перший внесок, але йому, а не його матері!

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook