– Син-то як? Інститут закінчив уже? Ось час щось летить, а! Здається, тільки недавно в школу пішов, а він уже дорослий! Даааа… Не одружився ще?
…На автобусній зупинці зустрілися дві жінки років п’ятдесяти, давні знайомі. Обмінявшись репліками про погоду і ожеледі, дами перейшли до обговорення особистих новин.
– Ні, не одружився. Так йому тільки двадцять три, куди! Хоча дівчина є у нього, хороша, мені подобається: мила, доброзичлива, недурна, працює, буде в магістратуру вступати цього року. Зустрічаються, гуляють, ось, Новий рік у нас на дачі справляли… Але про одруження поки не йдеться. Хлопцеві в такому віці заводити сім’ю рано, я вважаю. Він і сам це розуміє. Одружитися, каже, я ще не готовий, шлюб – це все-таки відповідальність…
– Чого чого? Відповідальність? Яка така відповідальність ще?
– Ну а як? Чоловік одружується – бере на себе відповідальність за сім’ю. Хіба ні?
– Наталю, та не сміши мене! У чому відповідальність? За кого? Дівчина ваша роботу кине і в магістратуру поступати не стане в разі заміжжя? Навряд чи, я думаю… Жінки зараз працюють і заробляють нарівні з чоловіками. Орати на дружину тепер не треба, захищати і на руках носити теж не обов’язково. Мужик в будинку навіть цвях може не забивати, запросити робітника. Де вона, відповідальність, в чому полягає? Відмовки це одні!
– Ну як же! А дитина народиться, дружина в декрет піде?
– Дитину народити – так, відповідальність, але це ж не обов’язкова умова шлюбу тепер. Відразу ніхто не народжує, тим більше дівчинка ваша така правильна…
– Мда, здивувала ти мене такими міркуваннями…
– А що здивувала? Я і зі старшою дочкою постійно сперечаюся на цю тему. Теж, двадцять дев’ять років вже, сім’ї немає, ні кошеня, ні дитини. Все принца чекає. Заміжжя, каже, це серйозно, тут треба сім раз відміряти і один раз відрізати…
– Так права вона, я вважаю! Не за першого-ліпшого ж вискакувати? Аби заміж? Щоб розлучитися через рік?
– А я вважаю, потрібно саме за першого-ліпшого, який більш-менш влаштовує! Чого там вибирати! З приводу розлучення – розлучиться все одно рано чи пізно. Ти статистику бачила? Зараз он більше вісімдесяти відсотків шлюбів розпадаються. І що сидіти, чекати біля моря погоди? Життя-то йде! Натовпи кавалерів під дверима немає все одно! Бери, кажу, будь-якого вже. Виходь за нього. Поживеш, розведешся, наступного зустрінеш! Все одно не вгадаєш, як воно буде. Заміжжя – це лотерея!
– Так, про лотерею, мабуть, погоджуся…
– Молодша, Світлана, у мене вискочила в дев’ятнадцять років за ровесника. П’ять років живуть, політ нормальний, дитина є, зять хороша людина. Зі своїми тарганами, ну а хто без них? Я сама в цьому ж віці приблизно за свого Миколу вийшла. Що я там розуміла в житті? Навіть не думала ні про що не аналізувала взагалі. І добре, я вважаю. Тому що, якби думала, я б за свого Кольку навряд чи вийшла…
…Приїхала маршрутка, і подруги зникли в її глибині.
Дійсно нічого ускладнювати? Виходити заміж за того, хто є поруч, а там вже буде видно. Багато так і живуть все життя, і живуть непогано. А не підходить, так і розлучитися можна запросто!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
