А як квартиру переоформили на мого чоловіка – отут ставлення до мене миттєво й змінилося. Та все по порядку.
Так вийшло, що до весілля я не була знайома з сім’єю чоловіка. Ми жили та працювали в місті, я була тутешньою, жила окремо від батьків. Денис із області, його родичі жили там же у селі.
Знайомство наше мало відбутися вже на самому весіллі. І майбутня свекруха зі свекром та молодшим сином приїхали до нас за день до самої урочистості.
На ці кілька днів новоспечені родичі зупинилися у моїх батьків. Але негаразди почалися буквально з порога. Свекруха обурено заявила, що вони були змушені три години трястись в автобусі, щоб до нас доїхати. При цьому натякнула на те, що мої батьки мають машину, на якій її зобов’язані були з комфортом привезти і відвезти їх назад.
Раніше своїй мамі я казала, що ми відправили сім’ї чоловіка гроші на таксі, все-таки їхати не близько. Але коли мама спитала, чому родичі не приїхали на таксі, свекруха стиснула губи і пробурмотіла щось на кшталт:
«А ви чужих грошей не рахуйте. Те, що мені син дає, я сама вирішу, як витратити».
Нам із батьками залишалося лише переглянутися.
На самому весіллі свекруха теж крутила носом. І те їй не подобалось, і це. Я намагалася з нею не перетинатися, щоб не псувати собі настрій у такий важливий день. Але коли свекруха взяла слово, щоб вимовити тост, їй вдалося мене спантеличити.
«Синку, ти приїхав із нашої глушині, але зумів зачепитися в місті, ми тобою дуже пишаємося. Ми сподіваємось, що ти нас не забудеш. І чекаємо, коли ти перевезеш свою сім’ю до себе», – серед іншого сказала його матуся.
А вранці я дізналася, що свекруха зі своєю свитою спішно поїхала до села, прихопивши подаровані нам на весілля конверти з готівкою. Я навіть не дізналася, які там суми. Бачила-бачила, але такого ще ні!
Чоловік довго вибачався та обіцяв, що все поверне. Пояснював, що його батьки іноді поводяться дивно, саме з цієї причини він так довго не наважувався мене з ними познайомити.
Я була вражена, як ці люди можуть бути йому родичами. На той момент я була страшенно закохана в свого Дениса. І навіть подумати не могла, що мій чоловік не надто відрізняється від своєї сім’ї – яблучко від яблуньки, як кажуть.
До весілля ми вже мешкали окремо від батьків. Жили у невеликій, але досить затишній двокімнатній квартирі, яка належала моєму батькові. На весілля батьки передали мені право власності на квартиру, щоб я була повноцінною хазяйкою.
Але Денис образився, що він не має на наше житло жодних прав. Я була впевнена у наших стосунках і почуттях, тому без сумнівів подарувала йому половину. Як виявилось, це стало початком кінця нашої родини.
Наші стосунки почали псуватися, ми сперечалися постійно, я просто не упізнавала свого коханого чоловіка, та ще й свекруха почала приїжджати по кілька разів на місяць то зі свекром, то з сином. Іноді гостювали більше тижня.
Чоловік моє незадоволення розуміти не хотів і лише заявляв, що це його рідні люди. І нічого страшного, що вони “трохи тут поживуть”. Адже це тепер і його квартира. А я маю бути гостинною.
Свекруха з кожним разом поводилася все нахабніше. Одного разу вона заявила, що оскільки половина квартири належить її синові, вона тут повноправна господиня і може робити, що захоче. Згодом я зрозуміла, що він одружився не зі мною, а з моєю квартирою. Але до весілля я була надто наївна й закохана.
Кілька місяців тому я зібрала речі та з’їхала до батьків. З чоловіком ми розлучилися, квартиру продали та поділили гроші навпіл. Свою половину я віддала батькам і поки що живу в них. Розумію, що мені потрібен час, щоб оговтатися від такого “сімейного життя” та залишити все у минулому.
Куди витратив гроші колишній чоловік, навіть не знаю. Не здивуюсь, якщо вони опинились у його матусі разом з тими, що подарували нам на весілля, вже має накопичитись пристойна сума. сподіваюся, Денис і його рілні тепер щасливі.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.