Іра вже досить давно одружена. Шлюб зареєстрований. У цьому шлюбі навіть є дитина. Я б, напевно, за таого чоловіка заміж не пішла. Між собою ми його називаємо «атракціон небаченої жадібності».
Наприклад, вони пішли до ресторану. Причому я з нею в цьому ресторані була, там дуже ввічливе обслуговування. Ми завжди залишаємо чайові.
І тут вона з нами сходила. Потім розповіла чоловікові і попросила зводити її до ресторану на її ж день народження.
Сходили… чайку попити, салатик їй упоперек горла підвівся. А далі вони розплачувалися. Він офіціантці на чай залишив копійки!!!
Моя знайома ледь із сорому не згоріла. Їм принесли книжечку зі здачею, там лежали купюри та монети. Так, монети запропонував офіціантці. Та ввічливо відмовилася. Звичайно, що більше моя знайома туди вже не ходила, бо соромно.
Народилася в них дитина. Так чоловік прийшов до неї у лікарню перед випискою і стряс з неї всі гроші (які їй батьки принесли), щоб зустріти її красивим букетом.
Він такою мірою нахабнів, що перед дружиною вже не соромиться бути чоловіком, а перед сторонніми ще боїться, хотів справити враження! Зустрів, зробив.
І таких трапляється — огого! Ну я б зрозуміла співмешканка, без дітей! Ну, що тобі ще потрібно? Потім ми дізналися, що знайома не знає скільки чоловік отримує – він її дорікав тим, що вона з ним через гроші!
Якщо цей чоловік дружині давав 500 гривень на тиждень на продукти і дуже засмучувався, якщо вона не вкладалася. Решту грошей вона мала доповісти зі своїх, які вона отримувала у декреті.
Тим самим вона доводила, що любить його і живе з ним не через гроші. Де він там гроші побачив, не зрозуміло й досі.
І таких прикладів дуже багато. Наші спроби пояснити їй, що вона зв’язалася не просто зі жлобом, марно.
А тут випадок трапився. Справа в тому, що вони жили в його квартирі — однокімнатній, що дісталася йому у спадок. А тут і їй спадок у вигляді квартири прилетів. Вона цю квартиру почала здавати.
Як ви вважаєте, хто їздить і забирає гроші, відкладаючи їх на свій рахунок, нібито для сім’ї? Щоправда, тривало це лише кілька місяців, потім її батьки про це дізналися, і перекрили зятю канал надходження готівки.
І сталося страшне! Чоловік вирішив, що та квартира їм не потрібна, а потрібна дорога машина. О, не аби як. І поставив він умову: або продаєш квартиру і ми купуємо автомобіль, або прощай, навіть аліментів від мене не отримаєш і поїдеш до батьків з дитиною!
Нарешті у нашої знайомої розплющились очі. Ми їй і кажемо, а навіщо до батьків? Квартира-то є! Вона якось повеселішала. Коротше вони розлучилися! Вона працювати вийшла коли ще дитині року не було, а зараз йому вже понад чотири.
Аліменти він, звичайно, намагається платити мінімальні, але вона вже не дивується, все зрозуміла. Але найкумеднішим у цій історії став подарунок від її дядька. Він звичайно ні мільйонер, а лише господар якоїсь лісопилки.
Але раз на кілька років приїжджає до нас. Ось він і приїхав через деякий час після розлучення. Дізнався всю історію. Людина вона одружена, солідна, дітей у неї немає. Коротше, повернувся він через рік після цієї історії і подарував племінниці ту саму машину, про яку її колишній чоловік мріяв. Ось так. Навіть заздрю, чесно кажучи))).
І так, вона на зустріч із колишнім чоловіком приїхала, звичайно ж на цій машині. Класика жанру. Я б теж, мабуть, так вчинила.
Ні, чоловік не стрибав навколо машини, тримав обличчя, показував цілковиту байдужість та відсутність інтересу. А потім «випадково» зустрівся з моїм чоловіком і спитав звідки у його колишньої така машина. Мовляв вона у позашляховику безглуздо виглядає. Дуже довго на цю тему говорив. Ну – ну!
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.