Аби не платити чоловікові аліменти на доньку Іванку, я сказала, що подарую їй на весілля квартиру. Я виконала обіцянку. Але тепер Іванна, отримавши від мене житло, все одно вимагає, щоб я ще й виплатила їй всі ті гроші. Говорить, що звернеться до суду!
***
Ми з чоловіком Олегом розлучилися, коли Іванці виповнилося 11 років.
Олег не був мені вірним, я ловола його прямо на “гарячому”, але терпіла заради дочки, щоб була повна родина. Та врешті не витримала.
Я тоді якраз зустріла Вадима, ми з ним разом вже 15 років.
Як ви зрозуміли, я пішла від Олега, але Іванна залишився з татом і його мамою. Там був її дім, звичне середовище, у якому вона росла, де їй зручно й комфортно. Я ж пішла в нікуди, 1о років ми з Вадимом тинялися по орендованим квартирам, і лише на 11-му році спільного життя купили квартиру.
Вадим тоді ще був зовсім чужим моїй дитині. Разом з Олегом, пешою свекрухою і сином ми вирішили, що Іванка залишиться з рідним татом.
Олег хотів подати на аліменти, щоб я платила їх на дочку, але в мене на той час не було такої можливості, та й на нове життя потрібні були гроші, а Вадим платив аліменти на двох дітей від попереднього шлюбу, тож не міг взяти все на себе.
Замість аліментів я пообіцяла, що коли Іванка одружуватиметься, я подарую їй квартиру. Олег погодився.
Квартира, старенька двокімнатна, дісталася мені від прабабусі, яку ми з Вадимом доглянули. Поступово зробили в ній ремонт і кілька років здавали її в оренду.
У 24 роки Іванка вийшла заміж за Тараса. Я, як і обіцяла, подарувала дочці і зятю на весілля ключі від квартири, зробила на Іванну дарчу.
Все було добре, молодята в’їхали в квартиру, у них народилася Софійка.
І ось – як грім серед ясного неба – вимога Іванни повернути їй гроші, всю суму аліментів, які я мала платити їй з 11 до 18 років. Як вам?
Не знаю, хто її на це підбив, чи рідний батько Олег, чи чоловік.
Виявляється, та квартира, яку я їм подарувала, замала, і вони хочуть її продати, додати грошей і купити іншу, просторішу.
А додаткові гроші Іванна вирішила витягти з мене. Мовляв, квартира квартирою, це весільний подарунок, а були ж ще аліменти, які я мала платити, але не платила. І тепер я повинни їй повернути всю ту суму, яка, якщо підрахувати, майже така сама, якою була ціна бабусиної квартири.
Навіть не знаю, як бути, що робити. Дочка говорить, що в разі моєї відмови звернеться до суду, батько, який так і не влаштував особисте життя, а прогуляв його, її підтримує.
Вадим вважає, що правда на моїй стороні і треба звернутися до гарного юриста.
Ще не знаю, як чинитиму, але все якось не справедливо і не правильно, не очікувала я такого від рідної дочки. адже я її завжди брала до нас на вихідні і канікули, і у нас всі ці роки були нормальні, довірчі і теплі відносини.
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
