– Як гадаєш, надовго його ще вистачить? Правильно я вчинила? – дивиться на мене, відпиваючи каву, Маргарита.
Я у відповідь мовчу, не знаю, що сказати подрузі.
А вчинила вона ось як, я записала її розповідь:
“Я думала, що у нас міцна сім’я, двоє маленьких діток-близнят, дім – повна чаша. Але все це виявилося лише моєю фантазією. Через 5 років шлюбу я дізнаюся, що він закохався і хоче піти до коханки. Річ у тім, що він в житті ніколи так не любив, як оце її…
Ну добре, думаю, зараз подивимося, як твоя любов з цим впорається. Кажу йому:
– Добре любий. Для благополуччя і комфорту наших спільних дітей їх буде правильніше залишити тут. Краще нехай вони живуть у своїй квартирі, ніж я буду з ними по зйомним квартирам їздити. Я готова взяти на себе частково матеріальну відповідальність. Я буду тобі допомагати грошима і забирати дітей на вихідних і святах.
Спочатку мій благовірний навіть не зрозумів, що сталося і що я йому зараз намагаюся сказати.
Далі- «контрольний в голову»
– Я збираю свої речі і їду до мами. Якщо вважаєш за потрібне, то можеш подати на мене на аліменти.
Раптом очі чоловіка округлилися, він став білим як крейда. І почав волати мене до совісті.
– «Тижемать», як можна так чинити зі своїми дітьми!
Я зібрала речі і поїхала до мами в передмістя.
Ох і начулася я від друзів, як він в терміновому порядку шукав няню, навчався варити кашу…
Але чомусь друзі проти мене всі майже, мовляв, як це кровиночки з чужою тіткою лишити. А те, що мільйони жінок практично самі виховують потім дітей, так це нікого не хвилює! Його красуня поки тримається, але це ненадовго, я чомусь в цьому впевнена… Але як чоловік він мені точно вже не потрібен, от що найцікавіше…”
А ви що думаєте про Маргаритин вчинок? Що їй порадити?..
Автор: Альона Мірошниченко
