Вони прийшли холодним, дощовим листопадовим вечором. Перше враження, що це батько із донькою. Він був високим, зарослим щетиною, зі втомленими блакитними очима. Вона була маленька, йому нижча за плече, руда дівчинка з блакитними озерами замість очей. Валера та Юля.
Насправді вони виявилися ровесники. Просто Валера дуже багато працював. Юля ж нещодавно закінчила другу вищу освіту педуніверситет. Перша була музична. Вона виросла з тіткою, яку називала мамою. Рідна мати пішла з життя, коли Юлі було сім років.
Валера був сином батьків, які люблять випити, тому після дев’ятого класу пішов працювати будівельником. У вісімнадцять дістав права і купив стареньку машину. І почав працювати торговим агентом. Спілкуватися з людьми Валера вмів лише на рівні таланту. То було в нього вроджене. Торговий агент із нього вийшов шикарний. Інтуїтивно він знав, кому що сказати.
З Юлею вони були знайомі зі школи. Їм було по двадцять три, коли вони оселилися в Олени.
Рано-вранці, о шостій, іноді о пів на сьому Валера їхав на роботу. Раніше дев’ятої вечора він не повертався. Натомість як найкращий торговий агент виграв путівку на двох до Туреччини. Куди вони й вирушили після того, як оселилися у Олени. Повернулися щасливі та засмаглі.
Після повернення Валера знову поринув у роботу. Юля почала шукати роботу. Якийсь час їй не вдавалося знайти нічого. Згодом донька Олени запропонувала їй попрацювати консультантом на техніці. Юля пройшла коротке навчання та вийшла на роботу. Так вони й жили, працюючи з ранку до ночі.
Тітки Юлі нестало. Весілля вирішили відкласти. Час летів. До Валери приїхав молодший брат. Трохи пожив із ними. Але характер у Івана був зовсім не схожий на Валерин. Іван любив погуляти та поспати. Незабаром знайшов собі подружку та з’їхав.
Валера купив новенький матис замість старої машини.
Минув рік після відходу тітки Юлиної. З’їздили до рідного міста, зіграли весілля. Все було добре, але затьмарювало щастя те, що довгоочікувана дитинка ніяк не виходила.
Минуло ще два роки. Нарешті Валері вдалося зібрати грошей на покупку квартири, однушки. Звичайно, не повну вартість. Але кредит був цілком прийнятний. Які вони були щасливі!
З’їжджали зі сльозами на очах. Шкода було розлучатися їм із Оленою. А їй із ними. Прив’язалися один до одного. Але свій дах над головою – це таке щастя. Обіцяли заглядати у гості.
Час йшов. Ось і кредит закрили. Валера навіть купив півбудинку в близькому передмісті під затишну дачку
Ось тільки дітей не було.
А тут сталося. Сусідка під’їздом працювала нянечкою у відділенні, на народжувалися малята. Після дорожньої пригоди доставили жінку. Дитину вдалося врятувати. Дитинка виявилася сиріткою.
Ось і забрали дитину Юля з Валерою. Назвали синочка Богданом. Любили вони хлопчика. Богдан ріс лагідним і тямущим. Юля та Валери були дуже щасливі. Переписувалися з Оленою. І вона за них раділа. А коли Богданові було три, роки Юля народила таки Марійку.
Слава Україні!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.
