У студентські роки я познайомилася з дуже цікавою компанією. Ми проводили багато часу разом, відпочивали, веселилися. І серед цих молодих людей був Єгор. Симпатичний, цікавий і вільний молодий хлопець. У натовпі він відразу виділявся, було в ньому щось особливе.
З Єгором завжди було весело. Він був джерелом багатьох жартів, а ще мав дуже виражений інтелектом. З багатьох питань можна було до нього звернутися і отримати вичерпну відповідь.
У ті роки я зустрічалася з хлопцем з тієї ж компанії. Майже 3 роки ми були разом і регулярно з’ясовували стосунки. І Єгор тоді для мене став просто другом. На одній із зустрічей я познайомила його з Мариною, і у них зав’язався роман.
Історія нашого знайомства налічує більше 10 років. Я була другом цієї пари, проводила з ними багато часу. І після мого розставання з юнацьким коханням я з компанії не пішла. Ми іноді спілкувалися, проводили разом всі свята і були щасливі.
Єгор і Марина були разом пару років, а потім розлучилися. Він більше 3 років намагався її забути, переживав і все намагався зустріти ту, що стане його супутницею. Я ж свого часу теж не витрачала дарма. У моєму житті зав’язувалися найрізноманітніші романи, будувалися і руйнувалися різні відносини.
З Єгором ми переставали спілкуватися на пару років. Він виїхав з нашого міста в столицю, щоб там реалізуватися. Я в цей час закохалася в іншого і будувала сім’ю. Але одного разу все це скінчилося. І телефонний дзвінок знову привів до довгоочікуваної зустрічі з Єгором. І ми стали ще кращими друзями.
Знову – веселі компанії і цікаве життя, але чітке розуміння – ми друзі.
Ще в період студентства я зустічалася і була близька з його другом. Так склалося, що майже 5 років ми іноді прокидалися разом. Відносини так і не склалися, але приємно проводили час, вже дуже цікаво нам було разом.
Після повернення Єгора на одній з вечірок мені почав приділяти увагу його інший друг. Кілька днів пройшли непомітно, і у нас склався цікавий трикутник. Єгор завжди був поруч, допомагав нам миритися, коли ми сварилися, або підказував, як себе вести в важких ситуаціях.
Скільки часу пройшло? 9 місяців. Цього було достатньо, щоб зрозуміти, що пари з нас не вийшло. Різні цілі і прагнення не дозволили бути разом. І все закінчилося. Пройшов ще рік. І на черговому дні народження я прокинулася вже з третім трет другом Єгора. Може, самотність, може, туга за чоловічими обіймам привела до цього моменту, але так сталося. І Єгор знову все знав…
***
Це історія була б про колекціонування або про неоднозначність цього світу. Але одного разу мій найкращий друг Єгор мене обняв.
Ми завжди вважали, що ми просто друзі, що нас нічого більше не пов’язує, а точніше – що дружба набагато міцніша будь-яких інтрижок. Але в той вечір він сам обіймав мене, пригортав до себе. Навіщо?
Про той вечір не пошкодував ніхто. Все було чарівно. Раптом в моєму житті з’явився хтось, до кого хотілося пригорнутися, з ким хотілося залишити поруч. Але як? Ми ж друзі…
За першої ніччю була друга, потім третя. І ми просто домовилися, що деякий час будемо прокидатися разом.
Все трималит в секреті. Друзі не знали, подруги робили вигляд, що нічого не відбувається. Та й як могло бути інакше?
І саме тоді я вперше пошкодувала про ці всі вісім років. Тоді, засинаючи з ним в обнімку, я розуміла, що накоїла в житті багато зайвого, що чоловік, який знав про моє життя майже все, не захоче бути зі мною поруч. Хіба може він, знаючи про мене і своїх друзів, бути завжди поруч?
Ми розлучилися. Не тому, що посварилися або не зійшлися характерами. Ми просто злякалися. Те, що відбувалося між нами, раптом стало таким величезним, і справлятися стало складно. І логіка підказувала, що потрібно бігти, щоб потім не було нестерпно боляче. Ми вирішили, що, як і раніше, будемо друзями, забудемо, що ці ночі були, все розставимо на свої місця.
Ми намагалися не спілкуватися. Ми намагалися робити вигляд, що нічого не було. Але випадкові дотики, легкі торкання і величезні мурашки не давали розслабитися. Я читала в його очах, що він пам’ятає. І я ніби наяву бачила все, що було між нами. Ми намагалися, але як складно було не набрати знайомий номер! Ми писали один одному різні дрібниці в скайп, розуміючи, що найстрашніше, що може статися, – це втрата одне одного.
“Що це?” – шукав відповідь кожен з нас. Невже за стільки років ми не змогли розгледіти кохання? Або просто захоплення? Може, це скороминуще захоплення? Або все по-справжньому?
…Минуло вже кілька місяців. Ми справили весілля. Все склалося так швидко і так радісно. Просто одного разу він прийшов і сказав: «Я без тебе не можу».
Я обіймала його і плакала. І все, що було раніше, раптом зникло! Перестало мати значення минуле, всі ці роки, що ми жили поруч, але окремо.
Тепер ми разом. І щоночі засипаємо в обнімку. І кожен шкодує, що ці 8 років нас розділяли, що ми тоді, коли познайомилися, не впізнали один одного, не зрозуміли, що створені одне для одного. Ми щасливі. Ми знайшлися! І саме так я усвідомила, що щастя завжди знаходиться десь дуже близько.
Автор: Оксана Громова
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!