fbpx
життєві історії
Але я на пропозицію чоловіка відповіла, що його мама з нами жити не буде, що їй дорога – у будинок для літніх людей. Звичайно, Вові це не сподобалося, але я дійсно так вважаю. Я розумію, що свекрусі лишатися на Харківщині важко, але й ділити з нею дім я не збираюся, поясню, чому. Ганну Григорівну я за це завжди дуже любила та цінувала. Я не хочу, щоб сини бачили, як згасає їхня бабуся

Я на пропозицію чоловіка відповіла, що його мама з нами жити не буде, що їй дорога – у будинок для літніх людей. Звичайно, Вові це не сподобалося, але я дійсно так вважаю.

Справа в тому, що моя свекруха з тих жінок, що ніколи не втрутиться у чужі справи зі своїми непроханими порадами. Ганну Григорівну я за це завжди дуже любила та цінувала. У нас із нею були теплі стосунки. Але це не означає, що я готова з нею жити. Розповідаю.

Справа в тому, що мама чоловіка вже досить зріла жінка. І в неї розпочалися класичні проблеми старості. Не упізнає, забуває, втікає… Весь букет, словом. Фахівці сказали, що її доведеться доглядати. Моя перша думка – свекруху треба влаштувати в будинок для людей похилого віку. Не будемо ми з чоловіком займатися цим!

По-перше, у нас двоє дітей. По-друге, ми працюємо повний робочий день. У нас фізично не вдасться займатися свекрухою. Хоча звичайно, з Харківщини ми її забрали і зараз вона живе з нами.

Але те, що це не може тривати довго, мені здавалося очевидністю. Але мій чоловік Володимир думає зовсім інакше. Він заявив, що його мати буде жити весь час з нами. Мовляв, а інакше взагалі може бути. Він вважає, що ми всі зможемо доглядати Ганну Григорівну разом. Зробимо якісь графіки, встановимо чергування і таке інше.

А коли я запитала чоловіка, скільки років, на його думку, це триватиме, він твердо повідомив, що його не хвилює. Зважаючи на все, він взагалі не думає про наше майбутнє!

Нашим синам нещодавно виповнилося по 7 років, вони двійнята. Я не хочу, щоб вони росли в такій нездоровій атмосфері і бачили, як згасає їхня бабуся. Крім того, я теж не готова перебувати у постійній напрузі. Невже так складно це зрозуміти?

Я запропонувала чоловікові влаштувати його матір у будинок для людей похилого віку. Я взагалі не бачу у цьому нічого поганого. Її доглядатимуть професіонали — люди, які розуміють, як це робити. Йдеться про серйозну недугу і про хороший приватний пансіонат у нас на Київщині.

Вдома не можна просто так взяти та вирішити цю проблему. З нею доведеться жити ще багато років, поки Ганна Григорівна не відлетить на небеса.

Але чоловік уперся. Володимир каже, що обіцяв своєму спочилому батькові, що ніколи так не вчинить із мамою.

Наче це щось погане! Я ж не кажу віддавати свекруху в перший притулок, що попався. Я готова платити гроші за гідний догляд, тим більше, що ми можемо собі це дозволити. Для чого все ускладнювати?

Не знаю що мені робити. Вова мене навіть слухати не хоче. Ми постійно сперечаємося на цьому ґрунті. І я бачу, що від цього не комфортно дітям. Невже мати важливіша, ніж ми? Важливіша за синочків і за нашу родину?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page