Недавно моя рідна сестра Алевтина приїхала з Іспанії. Та й то лиш тому, щоб придбати тут квартиру, віддати її під найм і отримувати ще дохід! А то б ще стільки не бачилися. Мало їй грошей, які вона там заробляє! А у нас – війна, я живу поруч зі старенькою мамою, нам таке життя, як у Алевтини, й не снилося
Алевтина вже давно працює і жите в Барселоні. Відразу після навчання переїхала і добре там влаштувалася. Має престижну професію та отримує за роботу пристойні гроші. Бачимося ми рідко, повертатися додому Аля не збирається. Говорить, у нас тут неможливо влаштувати щасливе життя, а зараз і тим паче.
Ось кілька тижнів тому ми вперше зустрілися за 2 роки. А якби Алевтина не надумала купити квартиру на батьківщині та отримувати пасивний дохід від орендарів-преселенців, напевно, ще стільки ж і не бачилися б.
Я скромно живу. Не бідно, але й багато. Все-таки виховання трьох дітей забирає чимало ресурсів. Чоловік тимчасово залишився без роботи, доводиться все тягти на собі. А ще й до літньої мами треба постійно заїжджати до села, аби допомогти по господарству.
Мама у нас із Алевтиною – жінка горда, ніколи про допомогу не просить. Та тільки останнім часом здоров’я почало підводити. Ось я за неї і переживаю, не хочу надовго залишати саму.
Щиро кажучи, від такого темпу життя я зовсім замоталася. Просто фізично не встигаю з усім справлятися. Вже кілька разів говорила сестрі, щоб поговорити про те, як краще обов’язки розділити. А вона лише тему переводить, як про маму зайде. Забрати маму до себе не пропонує. сама вона там на орнедованому житлі.
Але я не розумію, невже можна так спокійно ставитись до того, що рідній матері нездоровитися? Була б я на на її місці, вмить кинула б усі свої справи і повернулася б додому або маму до себе взяла у благополучну країну.
Але від Алевтини допомоги не дочекаєшся. Ні разу за весь чей час сама ні самопочуттям маминим не поцікавилася, ні гроші не дала на ліки.
Я вважаю, що сестра чинить не по совісті.. Це несправедливо, що вона вільним птахом пурхає по Іспанії і живе повним життям, а я сама з усіма проблемами знаюся!
Сказала оце про все, що думаю, сестрі. І знаєте, що вона запропонувала? Допомогти з оплатою будинку старості для мами. якщо мені так важко! Сказала, що в Європі це нормальна практика. Та це вже нікуди не налазить, я віддати кудись маму ніколи не погоджуся!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
