Аліна була щасливою жінкою. Добрий чоловік, слухняні діти, будинок – повна чаша.
Щастя Аліни затьмарювало лише одне. Щоб вона не зробила її завжди порівнювали з колишньою дівчиною чоловіка. Поклоніння перед цією непогрішною жінкою в сім’ї чоловіка було зведено в культ особистості.
Будинок свекрухи весь був обвішаний фотографіями колишньої, сестра чоловіка купувала тільки такий одяг, як володіє винятковим смаком колишньої, свекор сумував за професіоналом рибальства. Аліна народила доньку-«ах, яку внучку народила б нам колишня дівчина».
Аліна спекла торт «ах, ви пам’ятаєте, які вона торти пекла? З тарілкою з’їдалися». Аліна обрала шпалери «ах, ви пам’ятаєте, які шпалери вона клеїла, вона вже ніхто б не обрала такий несмак».
І сукні в Аліни гірші, і випити Аліна собі дозволяла, не те що свята колишня. Якщо Аліна мала дурість купити і вручити подарунок свекрусі, то вона цілу годину вислуховувала список оригінальних подарунків колись поданих свекрухи з повагою від колишньої.
Вирішивши віддати сина на бокс, посипалися обговорення що вже колишню, точно ніколи б не стала так робити з дитини і знайшла б більш пристойне заняття. Наприклад, балет.
Знайомство відбулося на шостий рік шлюбу. Аліна здивовано дивилася на непоказну повненьку жінку одягнену так, ніби вона пограбувала будинок для людей похилого віку, бекаючи і вживаючи не ввічливі слова викликало в Аліни нестримний регіт.
Почувши чергове «ах, наша чудова…», Аліна починала сміятися.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.