Аліса зустріла Дмитра ще у студентські роки, на практиці. Дмитро був старшим за неї на вісімнадцять років. У нього практично такого ж віку син, молодший за неї на роки три.
Вони стали зустрічатися, а потім вона переїхала до нього. Дівчина все життя прожила в квартирі і невеликий будиночок обтяжував безліччю роботи та незручностей.
Дмитро із сином жили в будинку першої дружини. Її давно немає, він сам виховував дитину з семи років. Можливості покращити побут, зробити ремонт у чоловіка не було. Просто не було часу цим займатися, та й коштів, щоб довіритися та найняти інших людей.
Аліса не змогла довго жити за таких умов, але дуже любила Дмитра. Вона повернулася до батьків до затишної квартири, а вдома затіяла капітальний ремонт. На той час вони вже скромно розписалися.
Із ремонтом повністю допомагали батьки Аліси. Дмитро частково вносив гроші, віддавав борг новим родичам.
Первісток Аліси і дмитра народився здоровенький із третьої спроби. Весь цей час вона продовжувала жити у своїх батьків, а її чоловік у домі за кілька десятків кілометрів. Бачилися лише у вихідні.
Нарешті ремонт було майже завершено. Цілком переробили дві кімнати, прибудували простору кухню, коридор та ванну кімнату. Не забули зробити перед входом широкий навіс і трохи облагородити ділянку.
Через двва роки знову народився хлопчик. І Аліса почала прямолінійно натякати, що в цьому будинку мало місця для двох малюків і старшого сина.
Вирішили відправити старшого сина від першого шлюбу в інше місто на службу за контрактом. Він уже був готовий сам втекти куди завгодно. Не дуже приємно жити на дивані в кухні, коли твою кімнату зайняла мачуха, а з другої зробила вітальню з ігровою зоною для братів.
Кілька років хлопець прожив у іншому місті. Там зустрів дівчину та планував одружитися. Грошей на орендоване житло ледь вистачало, тому він все частіше почав замислюватися повернутися додому. Але куди?
Батько не став далі будуватися, як планував. Тому привести до свого ж будинку дружину хлопець не міг. Не ночувати ж їм уже разом на тому самому дивані на кухні.
Дізнавшись про бажання пасинка повернутися, мачуха раптом заявила права на будинок. Хоча, за документами, він спочатку належав цьому хлопцеві, як спадщина від рідної матері.
Він нікого не проганяв, навіть слова ніколи поганого не говорив. Вірив, що нова дружина з батьком зроблять прибудову і відокремляться або знайдуть інший спосіб, наприклад, прилаштувати ще кімнату або будоночок на ділянці. Це багато разів обговорювалося.
Гроші за ремонт батько всі виплатив батькам Аліси, тут теж не підкопатися. Але поки що хлопчина живе в орендованому будиночку на околиці міста і накопичує на будівництво будинку на своїй же ділянці.
Аліса ж не припиняє вмовляти чоловіка переписати будинок на неї, адже лише завдяки їй вони тепер живуть у комфорті. Палиця двох кінців.
Як їй пощастило з пасинком, адже він може їй просто вказати на вихід! Якби тільки її душа розтанула і вона зрозуміла, на чиїй території знаходиться. А як воно буде – покаже час.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
