Алла Дмитрівна мені ще не офіційно свекруха, а вже крутить мною, як тільки хоче. – Ти для чого моєму Борису нові джинси купила? Нема чого свої гроші на мого хлопчика тратити! – І це лише “квіточки”. В нас все йде до весілля. Та про ніяку сватанію й мова не йде. Не хочу я її бачити. А про те, щоб вона мені на голову хустину накидала, навіть думати не хочу. Я старалася бути доброю, вона цього не сприймає, вважає, що я не та партія, і все!
Мені вже 23 роки, я зустрічаюсь з хлопцем, Борису 25 років. Все було б добре, та є його мати, яка вже не дає мені нормально жити. Лячно подумати, що буде далі.
Як людина я хороша, відкрити, пряма. Завжди намагаюся бути собою, ну й звичайно, як кожна дівчина, намагаюся сподобатися майбутній свекрусі, та даремно.
Мій Борис до мене був у відносинах з дівчиною 3 роки. Його матір часто йому казала: “тобі не шкода той час, що ти витратив на колишню дівчину?”. З цього моменту пішов один негатив. Потім я Борису з одягу дещо купила, так вона вчити мене стала, сказавши: “Нема чого купувати одяг, йому що, одягати нічого, чи що? Та й ти витрачаєшся”. На це я їй відповіла спокійно, що це, мовляв, моя справа, я останній шматок від себе не відірвала.
У них в сім’ї з батьком автівка загальна, батько в вічних відрядженнях, так мати постійно вимагає забирати її з роботи, відвезти пакети і це кожен день протягом декількох місяців, і не важливо їй, що він може взагалі машину не брав. Вона звикла, що тільки вона і вона, так я йому почала натякати, що мені це все не подобається.
Начебто вирішили питання, але потім був момент, де Алла Дмитрівна захищала в суперечці колишню дівчину Бориса, на нього кричала, що ми зганьбилися з ним. Після цього мама його взагалі для мене зрадницею стала.
Далі гірше, Алла Дмитрівна почала наговорювати щось Борису, лайки у нас почалися, кожен день лаємося, а у них якраз все чудово, хоча у нас все завжди навпаки було. Я взагалі не знаю, що мені робити. Уже й по-доброму з нею, уваги намагалася не звертати, нічого не допомагає.
Все у нас йде до того, що буде весілля. І я розумію, що ми не зможемо відсвяткувати все нормально, тому що сватання я не хочу робити і на весіллі, щоб вона мені хустку на голову зав’язувала, і благословення давала я теж не хочу. Мене навіть зараз трясе від злості до неї, лукава така вона.
Важко терпіти таку людину. Я занадто прямолінійна і правдива. Я намагалася поважати Аллу Дмитрівну просто тому, що вона мені коханого чоловіка на світ привела, але скільки вона зробила за цей рік, хто б знав. Розумію, що і його розривати не можна, але я відразу сказала, будемо жити після весілля окремо, і з твоєю мамою буду бачитися вкрай рідко, та Борису не подобається такий варіант, я говорю, що не збираюся брехати і посміхатися людині, яка ось так до мене ставиться.
Я Бориса сильно люблю, і вважаю, що якщо його мама не буде влазити в наше життя, то все у нас буде добре.
Прошу поради? Можливо у когось було таке становище. І взагалі, чи зможемо ми жити з Борисом нормально?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
