fbpx
життєві історії
– Альоно, я тут подумала і ось що вирішила: якщо ти кому-небудь розкажеш про подію, то мій чоловік мене кине. Тоді я переїду до вас і буду псувати тобі життя. Подумай! Ще й не факт, що тобі повірять!

У четвер виписали мене з лікарні з немовлям будинку. Добиралася я на таксі – чоловік на роботі був, відпроситися не вийшло. Свекор хотів мене забрати, але подзвонив і повідомив, що не вийде.

Я – дівчинка не маленька, таксі викликала і додому приїхала. Сумки чоловік напередодні забрав, залишався лише пакет з найнеобхіднішим.

Приїжджаю додому, несу дитину на руках, таксист допоміг з пакетом. Підходжу до дверей, а ключ не вставляється. Стою, думаю – що за дурниця: ключ не вставляється зовні тільки якщо зсередини ключ вставлений. Я вухо до замкової щілини доклала і чую – музика грає.

Я давай стукати – ніхто не відкриває. Я чоловікові дзвоню, він говорить:

– Я мамі ключ дав, вона прибрати квартиру хотіла до вашої виписки, стукай сильніше. Я зараз їй подзвоню.

Через пару хвилин чую – в квартирі телефон волає, надривається, але ніхто не поспішає відповідати. Значить свекруха точно в квартирі, подумала я, і почала тиснути на дзвінок з усієї дурі.

Дочка прокинулася голодна, закричала, її годувати треба, а в квартиру я потрапити не можу. Вирішила до сусідки зайти, поверхом вище. Тільки піднялася, чую – двері моєї квартири відкрилася, я назад спускаюся.

Дивлюся – мужик виходить і крадеться вниз, а мати чоловіка йому на прощання махає і поцілунки повітряні шле. І мужик цей ну зовсім на свекра не схожий.

У пам’яті пролетіли всі неприємні епітети, якими коли-небудь нагороджувала мене свекруха, звинувачуючи в тому, що я точно зраджую її синові. А тут така картина. Таргани в моїй голові радісно потирали ручки: здати свекруху з усіма потрохами!

Я окликнув мужика:

– Чоловіче, а що ви робили в моєму домі?

Свекруха, почала спішно виправдовуватися:

– Це не те, що ти думаєш. Кран у вас біг, я в жек подзвонила, ось – сантехнік приходив, лагодив.

Чоловік закивав головою і пішов, попрощавшись.

Ми з донькою зайшли в квартиру, я роздяглася і віднесла малявку в спальню. Сівши на краєчок розворушеного ліжка, я погодувала дочку. На тумбочці біля ліжка стояла почата пляшка вина і пара келихів, мій халат недбало валявся на підлозі посеред кімнати. Так, версія про візит сантехніка – шита білими нитками.

Свекруха, вперше на моїй пам’яті, постукала перед тим як зайти.

– Альоно, я тут подумала і ось що вирішила: якщо ти кому-небудь розкажеш про подію, то мій чоловік мене кине. Тоді я переїду до вас і буду псувати тобі життя. Подумай! Ще й не факт, що тобі повірять.

Я переклала доньку в коляску, чоловік так і не спромігся зібрати ліжечко. А мати чоловіка вирушила в спальню, прибирати сліди перелюбу. Про її словах я задумалася – навіщо мені таке щастя, як життя з нею під одним дахом?

– Так, зайшла. Я заснула, вже вибачилася. Буває. Прибрались. Так, вона поруч, зараз дам, – свекруха простягла мені свій телефон.

Я поговорила з чоловіком, він пообіцяв, що скоро буде вдома.

Ми зі свекрухою милувалися сплячим янголятком, вона поцікавилася:

– Ну, що ти вирішила?

Згадавши, як говорила моя бабуся: «Хороший лівак – зміцнює шлюб», я відповіла:

– Нехай це залишиться на вашій совісті.

– Ось і розумниця, – кивнула свекруха. – Я білизну в прання закинула, ліжко вам застелила. Сама розвісиш? Мені треба йти.

Погодившись, я проводила мати чоловіка, забрала у неї ключ і закрила за нею двері. «Ну і деньок!» – подумала я, зовсім забувши, що ще не вечір.

Чоловік прийшов додому приблизно через годину. Він не міг намилуватися на дочку, яка тільки спала і їла. Він став збирати ліжечко, мені було доручено придумати, де вона буде стояти. Для здійснення моєї задумки, нашу ліжко треба було пересунути до вікна.

Чоловік почав відсувати ліжко. Свекруха прибрала не всі сліди свого «злочину».

Згадавши про загрозу свекрухи і вирішивши, що найкращий захист – це напад, я почала скандал:

– Що це таке? Я там мучуся, народжую, а ти баб водиш?

Чоловік почав виправдовуватися, говорити, що це не його, що його підставили. Скандал я зам’яла, адже я знала, що чоловік ні в чому не винен.

Я дуже хочу другу дитину і через пару років піду в лікарню за хлопчиком. З чоловіка я витрусила обіцянку: в наступний раз прибирати квартиру він буде сам. Ще однією такого витягу, боюся, серце не витримає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page