fbpx

Аміру я подарувала двох дітей, тому була впевнена, що цей смуглявий красунчик буде лише мій. Як же я помилялася. Коли він одного дня повідомив, що закохався по-справжньому і покидає нас з дітьми, я вчепилась за розмову зі свекрухою, як за соломинку. Я ж і подумати не могла, що ця жінка мені таке скаже. “Від хороших жінок чоловіки не йдуть. Може, ти погано готувала чи прибирала? Мій син не вчинив би це просто так. Винна, скоріш за все, ти”

Аміру я подарувала двох дітей, тому була впевнена, що цей смуглявий красунчик буде лише мій. Як же я помилялася. Коли він одного дня повідомив, що закохався по-справжньому і покидає нас з дітьми, я вчепилась за розмову зі свекрухою, як за соломинку.

З дитинства мене приваблювали чоловіки східної зовнішності – темношкірі, смугляві, з глибокими очима. В університеті я зустріла Аміра – хлопця, який був наче втіленням всіх моїх мрій.

Ми почали зустрічатися, і я була щаслива. Це виглядало як якась східна казка, але я не думала що вона так обернеться для мене.

Цілих два роки наші стосунки розвивалися. Були моменти, коли він задивлявся на інших дівчат, але я списувала це на його популярність і харизму.

Я думала, що це нормально для такого красивого чоловіка. Та й загалом намагалася не влаштувати “бурі”, щоб не втратити Аміра.

Зрештою, я ощасливила коханого цікавим станом, і хоч це було ще в період навчання в університеті, я була неймовірно рада, що Амір тепер завжди буде моїм. Його мама, Сафія, наполягала на тому, щоб ми взяли шлюб і я прийняла їх віру.

Так як я із східних регіонів України, а точніше із Сум, мені все це не відігравало значної ролі. Мати і батько не ходили на службу, лише іноді ми могли купити і освятити паску. До того ж я в свої двадцять два роки навіть не вміла молитися і хреститися.

Саме тому все це не було для мене перепоною, особливо якщо це б допомогло бути з Аміром. Ми розписалися, і я була рада цьому, адже ми стали офіційно сім’єю.

Ми переїхали до його орендованої квартири. Хоч вона була невеликою, мені було добре поруч із ним. Мене не лякали труднощі і навіть з появою доньки, яку ми назвали Фатіма, я намагалася все робити якнайкраще.

Життя ішло своїм руслом та я була рада бути з чоловіком. Через два роки у нас з’явився син Алі. Я вірила, що поява дітей зробить Аміра вірним і турботливим чоловіком.

Я намагалася бути ідеальною дружиною: готувала, прибирала, доглядала за дітьми, щоб він міг відпочивати після роботи. Я навіть сумлінно виконувала правила їхньої віри, щоб бути ближчою до чоловіка.

Однак я почала помічати, що Амір все ще звертає свої погляди на інших жінок. Я не хотіла влаштовувати “бурі”.

Всі домашні обов’язки взяла на себе. Але мій вигляд змінився після двох цікавих станів, і часу на догляд за собою майже не було. Тому я хвилювалася чи бува не знайде собі іншу Амір і схоже я не дарма переживала.

Нещодавно Амір сам зізнався у походеньках “наліво”. Він сказав, що має іншу жінку, яку кохає і переїжджає до неї. Чоловік заявив, що я для нього комфортна, але з такою жінкою нудно жити.

Сказав, що буде платити за оренду квартири і допомагати з дітьми грошима, але щоб я на стосунки з ним більше не розраховувала.

Я була в розпачі. Я ж любила його і не хотіла втрачати. Я благала його повернутися, але він був непохитний. Тоді я вирішила звернутися до його матері, Сафії, сподіваючись, що вона зможе вплинути на свого сина.

В розпачі я подзвонила свекрусі.

Я надіялася, що Сафія зможе напоумити сина, зможе повернути його додому і врешті-решт зможе мене підтримати. Але вона замість підтримки сказала мені: “Від хороших жінок чоловіки не йдуть. Може, ти погано готувала чи прибирала? Мій син не вчинив би це просто так. Винна, скоріш за все, ти”.

Я була приголомшена. Вона звинуватила мене у всьому, хоча я робила все можливе, щоб бути гарною дружиною і матір’ю. Тепер я зовсім не знаю, що робити.

Як мені бути з дітьми? Що їм сказати? Як продовжувати жити далі? Невже я винна у тому, що Амір пішов?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page