Тато взяв, подякував, але відразу натякнув, що не знає як буде його пити, бо запах цей терпіти не може. Я кажу, тат, це пастеризоване, ну який запах. Головне, щоб здоровий був. Ти ж не мала дитина. І ось приходжу я рівно через тиждень, і приношу йому другу пляшку цього молока, а він відкриває холодильник і каже, та я ще цю не випив. Воно таке противне. Для чого ти його знову купив?
І ось замість того, щоб просто пожати руку і подякувати, батьки мене просто такими вчинками сильно дивують Мене звати Степан…