Я стояла посеред маленької літньої кухні в чужому дворі й дивилася на свої 3 валізи, коробку з посудом та стареньку швейну машинку Singer, яку берегла ще від мами. За стіною працював насос, під ногами тягнуло холодом від плитки, а на пластиковому столі лежав ключ, який Остап поклав переді мною зі словами, що «для однієї людини тут цілком нормально». Я дивилася на сина і не могла повірити, що 1 180 000 грн, які я віддала йому після продажу своєї квартири, перетворилися для мене на кімнатку біля сараю з одним маленьким вікном. Найгірше було навіть не це. Найгірше — Остап говорив так спокійно, наче виконав усі свої обіцянки, а це я раптом стала невдячною
Я стояла посеред маленької літньої кухні в чужому дворі й дивилася на свої 3 валізи, коробку з посудом та стареньку…