«Мамо, ти що, справді хочеш нас покинути? А хто тоді варитиме обіди й носитиме малу?» — кинула Оксана з обуренням, коли я згадала про поїздку до Карпат з Соломією. Два роки тому я прибула в їхній дім як рятувальний круг, але перетворилася на невидиму опору. Тепер, тримаючи сумку, я відчула: крок за поріг може змінити все, або зламати нас остаточно
«Мамо, ти що, справді хочеш нас покинути? А хто тоді варитиме обіди й носитиме малу?» — кинула Оксана з обуренням,…