Марино, ти чого посеред дня вдома, та ще й у ванній заперлася? — голос свекрухи пролунав так близько, що я ледь не випустила телефон у воду. Серце бахкало, а шкіра миттєво вкрилася “мурашками”, хоча вода була майже гарячою. Я точно пам’ятала, що повертала замок, коли заходила до хати, і засувка на дверях у ванну теж була закрита. Принаймні, мені так здавалося до цієї секунди. — Віро Іванівно, ви як тут опинилися? — вигукнула я, намагаючись намацати халат і не послизнутися на мокрій плитці
— Марино, ти чого посеред дня вдома, та ще й у ванній заперлася? — голос свекрухи пролунав так близько, що…