Василю, у цій хаті так тхне молоком, що в мене паморочиться в голові, я тут більше й хвилини не витримаю, — почула я випадково з сіней, коли зачиняла двері до комори. Слова ці прозвучали польською мовою, яку я за стільки років життя біля самого кордону вивчила краще за деяких місцевих, бо ж і радіо ловило, і люди постійно туди-сюди їздили. А що вона хотіла, та пані з Кракова, щоб у селі ананасами пахло чи дорогими парфумами з Варшави? Ми живемо з того, що дає земля та наша корівчина Лиска, продаємо сметану та сир на базарі, тим і тримаємося на плаву
— Василю, у цій хаті так тхне молоком, що в мене паморочиться в голові, я тут більше й хвилини не…