За кухонним столом мій Родіон наминав за обидві щоки мамин червоний борщ. – Не минуло й пів року! Мій дід би сказав, куди вас посилати варто. Де стільки часу вешталися?, – заявила мені Антоніна Сергіївна, яка сиділа навпроти і милувалася синком. Родіон на мене подивився таким незадоволеним і сердитим поглядом. – Мама тобі що, прислуга? Щоб більше такого не було!
За кухонним столом мій Родіон наминав за обидві щоки мамин червоний борщ. - Не минуло й пів року! Мій дід…