Вперше за такий довгий час Василь зустрів маму, яка жила в іншому місті, і вже втретє була заміжня, на хрестинах дитини своєї тітки. В ресторані всі родичі спілкувалися. Були там і молодші його сестрички. – Ось, глянь, це мої дві красунечки, мої найрідніші донечки, – сказала вона оному з родичів. Все це довелось чути і Василю. – А як же я? Хіба я не твій син?
Олександру Григоровичу і його дружині було дуже соромно за дочку, але нічого вдіяти вони не могли. Вперше за такий довгий…