Раптом її хтось покликав. Озирнулася – нікого. А може, через туман не побачила чи не хотіла розгледіти. Не хотіла, тому що дуже хотілося сьогодні побути наодинці з собою. Ось так йти в нікуди і вдивлятися в далечінь. Так хотілося, щоб сьогодні раптом все забулося, забулося солодко, наче казково-приємний сон, щоб не пам’ятати того, що було вчора. Це був Сашко, тільки в машині він був не сам – біля нього сиділа гарна блондинка
Вечір поступово приховував в своїх сутінках навколишні об'єкти. Холодає. Повільним кроком вона йшла безлюдною вулицею. Люди сховалися давно в своїх…