Лесі було чотирнадцять, коли пішли з життя батьки, а на її плечі звалився тягар виховання молодших дітей. Щоб їх не забрали до сиротинцю, тітка, рідна сестра мами, взяла над ними опіку. Леся заради рідних людей не вступила у омріяний вуз, вона стала для них мамою та татом. Минув час, молодші стали на ноги, дехто вже й сім’янином став, а Леся про жіноче щастя й не мріяла. – Хто ж мене, прибиральницю, заміж покличе
Лесі було чотирнадцять, коли пішли з життя батьки, а на її плечі звалився тягар виховання молодших дітей. Щоб їх не…