Мамо, ви з батьком вирішили мене просто обібрати до нитки і пустити по світу без копійки батьківської спадщини! — закричала Люба прямо з порога, кидаючи на стіл ключі від своєї міської квартири. Я дивилася на неї і не впізнавала власну дитину, тому намагалася відповідати якомога спокійніше. — Ми з батьком нікому нічого не винні, а рідну хату віддаємо твоїй старшій сестрі Наді, бо вона не має свого кутка під сонцем
— Мамо, ви з батьком вирішили мене просто обібрати до нитки і пустити по світу без копійки батьківської спадщини! —…