Я вже рік як вдова, а мої подруги вже мріють одягнути мене у весільну фату. Думають, якщо мені вже не болить, то значить пора знову вмикати праску і готувати борщі комусь новому. Але я не хочу. Мене влаштовує спокій. Я не хочу ставити ще одні тарілки на стіл. Не хочу слухати, як хтось мені каже, що час би вже повісити фіранки іншого кольору. Та й зрештою, я не впевнена, що хоч хтось розуміє, що насправді було у моєму шлюбі. Оце найстрашніше – коли люди бачать лишень обкладинку книжки, а не читають її
Я вже рік як вдова, а мої подруги вже мріють одягнути мене у весільну фату. Думають, якщо мені вже не…