Navigate
X

– Я звичайно хочу, щоб ти заміж вийшла, але запам’ятай раз і на все життя, в мій дім не смій когось приводити. Чоловікам тут не місце. І ще одне: мене ти маєш доглядати до кінця, я ж тобі життя віддала, тепер твоя черга – борг перед мамою, так скажем віддати. Тому й не думай, що чкурнеш від мене в невістки

- Я звичайно хочу, щоб ти заміж вийшла, але запам'ятай раз і на все життя, в мій дім не смій…

G Natalya

На вихідних мені в одну з соцмереж написала дівчина, яка благала, щоб я дала їй свій номер телефону, бо розмова довга і не приємна, переписуватись буде складно. Мене налякав такий стан подій, і я не роздумуючи написала свій номер. Буквально за лічені хвилини мене набрали. – Привіт! Я дівчина твого колишнього хлопця. Пам’ятаєш Кольку Онуфрика? – Я отетеріла

На вихідних мені в одну з соцмереж написала дівчина, яка благала мене, щоб я дала їй свій номер телефону, бо…

G Natalya

Лілю після ринку все не покидали слова старенької циганки: “Скоро будеш і ти щаслива та кохана, а ще, що найголовніше – мамою станеш”. – Ці слова раз у раз поверталися в її голову. – Яке там кохання? Я ж нікуди крім роботи і поліклініки, куди з мамою час від часу навідуюсь, і не ходжу. – Лілі було близько сорока, та доля вперто оминала її дім

Лілю після ринку все не покидали слова старенької циганки: "Скоро будеш і ти щаслива та кохана, а ще, що найголовніше…

G Natalya

Було близько одинадцятої вечора. Любомир давно відпочивав. Юля все не могла вгамувати свою цікавість, тому взявши телефон чоловіка, закрилась у ванній кімнаті, щоб раз і на завжди відкинути всі хвилювання. Та побачивши переписку від якогось “котика” в її очах потемніло. – Про що ти говориш, Юля геть не господиня, та й собою не займається, порівняно з тобою

Було близько одинадцятої вечора. Любомир давно відпочивав. Юля все не могла вгамувати свою цікавість, тому взявши телефон чоловіка, закрилась у…

G Natalya

– А чому це я повинна весь побут на собі тягнути? Ми ж не в кам’яному віці живемо. Тим більше, я також працюю, і немає значення, чи дома я, чи в офісі, зарплату, навіть якщо і меншу за твою, я в сім’ю приношу. – Такий розклад Роману геть не подобався, і він вдався до експерименту, який змінив їхнє життя – кардинально

- А чому це я повинна весь побут на собі тягнути? Ми ж не в кам'яному віці живемо. Тим більше,…

G Natalya

Вже другий рік поспіль готую цей салат під час посту. Дуже цікаво і смачно! Рецепт підглянула в подруги, яка працює в ресторані, тому записуйте – в інтернеті не знайдете!

Вже другий рік поспіль готую цей салат під час посту. Дуже цікаво і смачно! Рецепт підглянула в подруги, яка працює…

G Natalya

Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було багато, тому прийняти рішення – важко. В один момент почувся дзвінок у двері. – Ми на когось чекаємо? – здивовано запитав Валерій. – Та ні! Хто б це до нас в такий час? – Відкривши двері обоє мало не впали. – Доброго ранку Іванна Йосипівна. Якими вітрами?

Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було багато, тому прийняти рішення - важко.…

G Natalya

– Ми з татом сто тисяч в твоє навчання кинули. Думали, люди з тебе будуть, а ти? Ех! Глянь хоча б на сестру свою. Вона за нашими рекомендаціями вивчилася, і роботу хорошу має, і сім’ю. Невже ти іншого життя бажаєш? – Оля опустивши очі пакувала чемодан. – Не до серця мені ця професія. – Оля поїхала, а через рік повернулася – щоб віддати борг

- Ми з татом сто тисяч в твоє навчання кинули. Думали, люди з тебе будуть, а ти. Ех! Глянь хоча…

G Natalya

Вже на наступний день після прощання з батьком, Павло з Володимиром сиділи на порозі будинку, в якому пройшло їх дитинство, і пили чай з улюбленого сервізу матері – Любі мої, прошу вас, не продавайте після мого відходу цю будівлю, – все дзвеніли в голові Павла слова батька. – Ну що? Коли ми вступаємо у спадок, – єхидно запитав Володя. – Як його будемо ділити?

Вже на наступний день після прощання з батьком, Павло з Володимиром сиділи на порозі будинку, в якому пройшло їх дитинство,…

G Natalya

Не очікувала, що декрет так мене знесилить. Забігти у ліс від усіх  хочеться, і в першу чергу – від дитини. Відчуваю себе порожнім місцем. Тотальна втома, відчуття, що я рік провела у битві без перепочинку.Весь догляд за дитиною – це суцільна боротьба, по 2-3 години нічного сну і 10 підйомів за ніч. Хіба дитина – це щастя? Сьогодні доньці рік. Найгірший мій рік. Можливо, розлучитися і злишити малу батькові і його рідні?

Не очікувала, що декрет так мене знесилить. Забігти у ліс від усіх  хочеться, і в першу чергу - від дитини.…

M Alena