життєві історії 0
На вихідних мені в одну з соцмереж написала дівчина, яка благала, щоб я дала їй свій номер телефону, бо розмова довга і не приємна, переписуватись буде складно. Мене налякав такий стан подій, і я не роздумуючи написала свій номер. Буквально за лічені хвилини мене набрали. – Привіт! Я дівчина твого колишнього хлопця. Пам’ятаєш Кольку Онуфрика? – Я отетеріла
На вихідних мені в одну з соцмереж написала дівчина, яка благала мене, щоб я
життєві історії 0
Лілю після ринку все не покидали слова старенької циганки: “Скоро будеш і ти щаслива та кохана, а ще, що найголовніше – мамою станеш”. – Ці слова раз у раз поверталися в її голову. – Яке там кохання? Я ж нікуди крім роботи і поліклініки, куди з мамою час від часу навідуюсь, і не ходжу. – Лілі було близько сорока, та доля вперто оминала її дім
Лілю після ринку все не покидали слова старенької циганки: “Скоро будеш і ти щаслива
життєві історії 0
Було близько одинадцятої вечора. Любомир давно відпочивав. Юля все не могла вгамувати свою цікавість, тому взявши телефон чоловіка, закрилась у ванній кімнаті, щоб раз і на завжди відкинути всі хвилювання. Та побачивши переписку від якогось “котика” в її очах потемніло. – Про що ти говориш, Юля геть не господиня, та й собою не займається, порівняно з тобою
Було близько одинадцятої вечора. Любомир давно відпочивав. Юля все не могла вгамувати свою цікавість,
Без рубрики 0
– А чому це я повинна весь побут на собі тягнути? Ми ж не в кам’яному віці живемо. Тим більше, я також працюю, і немає значення, чи дома я, чи в офісі, зарплату, навіть якщо і меншу за твою, я в сім’ю приношу. – Такий розклад Роману геть не подобався, і він вдався до експерименту, який змінив їхнє життя – кардинально
– А чому це я повинна весь побут на собі тягнути? Ми ж не
рецепти 0
Вже другий рік поспіль готую цей салат під час посту. Дуже цікаво і смачно! Рецепт підглянула в подруги, яка працює в ресторані, тому записуйте – в інтернеті не знайдете!
Вже другий рік поспіль готую цей салат під час посту. Дуже цікаво і смачно!
життєві історії 0
Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було багато, тому прийняти рішення – важко. В один момент почувся дзвінок у двері. – Ми на когось чекаємо? – здивовано запитав Валерій. – Та ні! Хто б це до нас в такий час? – Відкривши двері обоє мало не впали. – Доброго ранку Іванна Йосипівна. Якими вітрами?
Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було
життєві історії 0
– Ми з татом сто тисяч в твоє навчання кинули. Думали, люди з тебе будуть, а ти? Ех! Глянь хоча б на сестру свою. Вона за нашими рекомендаціями вивчилася, і роботу хорошу має, і сім’ю. Невже ти іншого життя бажаєш? – Оля опустивши очі пакувала чемодан. – Не до серця мені ця професія. – Оля поїхала, а через рік повернулася – щоб віддати борг
– Ми з татом сто тисяч в твоє навчання кинули. Думали, люди з тебе
життєві історії 0
Вже на наступний день після прощання з батьком, Павло з Володимиром сиділи на порозі будинку, в якому пройшло їх дитинство, і пили чай з улюбленого сервізу матері – Любі мої, прошу вас, не продавайте після мого відходу цю будівлю, – все дзвеніли в голові Павла слова батька. – Ну що? Коли ми вступаємо у спадок, – єхидно запитав Володя. – Як його будемо ділити?
Вже на наступний день після прощання з батьком, Павло з Володимиром сиділи на порозі
життєві історії 0
Не очікувала, що декрет так мене знесилить. Забігти у ліс від усіх  хочеться, і в першу чергу – від дитини. Відчуваю себе порожнім місцем. Тотальна втома, відчуття, що я рік провела у битві без перепочинку.Весь догляд за дитиною – це суцільна боротьба, по 2-3 години нічного сну і 10 підйомів за ніч. Хіба дитина – це щастя? Сьогодні доньці рік. Найгірший мій рік. Можливо, розлучитися і злишити малу батькові і його рідні?
Не очікувала, що декрет так мене знесилить. Забігти у ліс від усіх  хочеться, і
життєві історії 0
Прожили з чоловіком вже 11 років у цивільному шлюбі, двоє діток у нас. І ось – сміх і гріх, як кажуть. Будемо брати квартиру, вирішили розписатися. Батьки образилися через весілля! Мама мені по телефону: “А у нас відпустку взяти не вийде, треба ж планувати дату, обговорити зарані!”  Я кажу: навіщо? Ми просто розпишемося. – Та як так, як це ти без сукні ти будеш і фати. А посидіти зі сватами, побачитися, рідню зібрати, як без цього?
Ми з чоловіком Володимиром 11 років прожили у цивільному шлюбі, маємо двох спільних діток.

You cannot copy content of this page